ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 лютого 2011 року м. Київ К-17307/07
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Сороки М.О.,
Зайцева М.П.,
Олексієнка М.М.,
Рецебуринського Ю.Й.,
Шведа Е.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2005 року і ухвалу апеляційного суду Київської області від 10 травня 2005 року у справі за скаргою ОСОБА_6 на дії державного реєстратора Броварської районної державної адміністрації,-
в с т а н о в и в:
У листопаді 2004 року ОСОБА_6 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області зі скаргою на дії державного реєстратора Броварської районної державної адміністрації Нечипорука Г.Є., який направив до м. Харкова реєстраційну справу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермой-Кі"і не вніс запису про скасування державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ "Фермой-Кі".
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 24 вересня 2004 року рішенням апеляційного суду Київської області задоволено його позов до Броварської районної державної адміністрації про визнання недійсними рішень про державну реєстрацію змін до договору про діяльність підприємства з іноземною інвестицією у формі ТОВ "Фермой-Кі"і визнано незаконним затвердження головою Броварської районної державної адміністрації від 17 квітня 2001 року, 19 вересня 2001 року, 08 липня 2002 року змін та доповнень № 1 від 23 березня 2001 року, №2 від 24 березня 2001 року, № 3 від 29 червня 2001 року до Договору про діяльність підприємства з іноземною інвестицією у формі ТОВ "Фермой-Кі". З листом від 05 жовтня 2004 року він звернувся до державного реєстратора Нечипорука Г.Є. з вимогою проведення реєстраційних дій відповідно до рішення суду. 11 жовтня 2004 року він отримав листа від державного реєстратора, який повідомляв його про відсутність реєстраційної справи, яка була відправлена до м. Харкова, незважаючи на наявність спору. Тому просив визнати дії державного реєстратора Нечипорука Г.Є. щодо відправки реєстраційної справи до м. Харкова та бездіяльність щодо внесення до Державного реєстру запису щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ "Фермой-Кі", відповідно до рішення суду, незаконними. Крім того, позивач просив внести запис до Державного реєстру підприємства з іноземною інвестицією у формі ТОВ "Фермой-Кі"відповідно до рішення суду та зобов’язати його витребувати реєстраційну справу з м. Харкова.
Рішенням Броварського міськрайонного суду від 15 лютого 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 10 травня 2005 року, ОСОБА_6 відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_6 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
В касаційні скарзі ОСОБА_6 посилався на невиконання державним реєстратором Нечипоруком Г.Є. ст. 31 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців", згідно якої державний реєстратор у строк, що не перевищує двох робочих днів із дати надходження судового рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, якщо інше не встановлено судовим рішенням, та повідомляє органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування про внесення такого запису та надані документи на підтвердження цього.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 19 травня 2004 року Генеральний директор підприємства з іноземною інвестицією у формі ТОВ "Фермой-Кі"Гаплевська О.М. звернулась до Броварської районної державної адміністрації з заявою, в якій просила надіслати реєстраційну картку та реєстраційну справу підприємства до м. Харкова в зв’язку із зміною юридичної адреси підприємства. Заява містила посилання на рішення загальних зборів засновників товариства від 18 травня 2004 року.
Голова Броварської районної державної адміністрації Вайсфельд Л.А. з посиланням на вказану заяву витребував реєстраційну справу з Головного слідчого управління МВС України і 01 червня 2004 року направив її до управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців Харківської міської ради.
Як встановлено судом, Нечипорук Г.Є. на час відправлення реєстраційної справи до м. Харкова не займав посади державного реєстратора, не мав на це повноважень і не займався безпосередньо порушеними в скарзі питаннями.
Судом також встановлено, що Нечипорук Г.Є. був призначений державним реєстратором з 01 липня 2004 року відповідно до розпорядження голови Броварської районної державної адміністрації від 11 червня 2004 року "Про зміни в структурі Броварської райдержадміністрації"№ 320, виданого на виконання Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців"від 15 травня 2003 року (755-15) , і не був наділений повноваженнями щодо розпорядження реєстраційною справою. Реєстраційна справа була направлена до м. Харкова 01 червня 2004 року за підписом голови райдержадміністрації відповідно до діючого на той час п. 28 "Положення про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності" (276-94-п) , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України в 1998 році.
Таким чином, суд дійшов вірного висновку про те, що на час відправлення реєстраційної справи порушень чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, в діях Нечипорука Г.Є. не було.
Як встановлено судом, з заявою до реєстратора скаржник звернувся 05 жовтня 2004 року, тобто після набрання чинності Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" (755-15) 01 липня 2004 року, відповідно до ст. ст. 14, 29 якого всі дії з реєстрації вносяться по місцю знаходження справи.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що при вирішенні спору суд правильно визначив юридичні природу спірних правовідносин і застосував закон, який їх регулює, тому оскаржувані рішення є законними та обґрунтованими. Підстав для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
у х в а л и в :
Касаційну скаргу ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2005 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 10 травня 2005 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.
Суддя
М.О. Сорока