К-12861/09-С Про скасування рішення щодо затвердження проекту землеустрою та відведення земельної ділянки - 09.02.2011 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 на постанову Виноградівського районного суду Закарпатської області від 23 вересня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2009 року у справі №2-а-42/2008 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Виноградівської міської ради, третя особа – ОСОБА_2, про визнання дій протиправними та скасування рішення, -

У квітні 2008 року ФОП ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Виноградівської міської ради, третя особа – ОСОБА_2, про визнання нечинним та скасування рішення 30-ї сесії 4-ого скликання Виноградівської міської ради від 08 липня 2005 року №1215 "Про затвердження проекту землеустрою та відведення земельної ділянки приватному підприємцю ОСОБА_2 для будівництва магазину промтоварів".

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 10 грудня 2004 року він набув право власності на частину приміщень 1-го поверху будинку побуту загальною площею 47,2 кв. м. та прибудовану двохповерхову будівлю кафе загальною площею 410,8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Другий поверх будівлі кафе площею більший за перший, оскільки фасадна його частина виступає над першим поверхом на 2,5 метри та розміщена на залізобетонних колонах, які виконують роль фундаменту. 21 червня 2007 року позивач оформив право власності на земельну ділянку площею 0,0281 га, що знаходиться під будівлею, про що видано Державний Акт серія ЗК №049808. При отриманні Державного акту на право власності позивачу стало відомо, що суміжну з фасадною частиною належної позивачу будівлі земельну ділянку було передано в оренду третій особі на підставі рішення Виноградівської міської ради від 8 липня 2005 року. Оскільки оскаржуваним рішенням Виноградівською міською радою затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва магазину промтоварів, без погодження меж земельної ділянки, тому позивач вважає, що в подальшому це потягне за собою і приватизацію землі, яка розташована під його будівлею, тобто буде порушено його, гарантовані чинним законодавством, права.

Постановою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 23 вересня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2009 року, позов задоволено.

В касаційній скарзі представник ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у даній справі судові рішення, та закрити провадження у справі. Зазначає, що третя особа звернулась до міської ради раніше із клопотанням про відведення земельної ділянки, а тому оскаржуваним рішенням права та законні інтереси позивача ніяким чином не порушено. Крім того заявник вказує, що даний спір носить ознаки приватноправового спору, а тому його не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , Земельним кодексом України (2768-14) , а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Держава відповідно до положень статті 55 Конституції України кожному гарантувала право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної власності, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно п.1ч.1ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Суб’єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.04.2010р. № 10-рп/2010 (v010p710-10) , положення ч.1 ст. 143 Конституції України, згідно з якою органи місцевого самоврядування "вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції", слід розуміти так, що вирішенні цих питань органи місцевого самоврядування діють як суб’єкти владних повноважень.

Отже, виходячи з приписів норм чинного законодавства та зазначеного рішення Конституційного Суду України, спір, який виник між сторонами у даній справі, є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Виноградівською районною державною адміністрацією 10.12.2004 позивачу було видано свідоцтво про право власності на частину приміщень 1-го поверху будинку побуту загальною площею 47,2 кв. м. та прибудовану двохповерхову будівлю кафе загальною площею 410,8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В даному свідоцтві не вказано розмір земельної ділянки, на якій знаходиться нерухоме майно.

21 червня 2007 року позивачу було видано Державний Акт на земельну ділянку площею 0,0261га за адресою: АДРЕСА_1, для обслуговування кафе, із зазначенням меж земельної ділянки та суміжних землекористувачів.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, рішенням 30-ї сесії 4-ого скликання Виноградівської міської ради від 08.07.2005 №1215 "Про затвердження проекту землеустрою та відведення земельної ділянки приватному підприємцю ОСОБА_2 для будівництва магазину промтоварів"затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, надано приватному підприємцю ОСОБА_2 земельну ділянку площею 98 кв.м. на умовах оренди терміном на три роки для будівництва магазину промтоварів, встановлено розмір орендної плати та зобов’язано після проведення державної землевпорядної експертизи укласти договір оренди земельної ділянки.

Затверджений проект землеустрою було погоджено з відповідними органами, зокрема, з Виноградівським міським відділом земельних ресурсів, Виноградівською РСЕС, Виноградівською державною екологічною інспекцією.

Згідно ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент винесення оскаржуваного рішення) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 122 цього Кодексу встановлено, що сільські, селищні, міські ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частинами 3, 4 ст.123 ЗК України передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради. До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 151 цього Кодексу, документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування.

Отримавши проект землеустрою разом із відповідною погоджувальною документацію на сесії ради було прийнято рішення про його затвердження.

Таким чином, приймаючи оскаржуване рішення міська рада не порушила права та законні інтереси позивача, оскільки на час прийняття цього рішення позивачем не було оформлено право користування чи право власності на земельну ділянку у встановленому чинним законодавством порядку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення;

безсторонньо (неупереджено);

добросовісно;

розсудливо;

з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскаржуване рішення зазначеним вимогам закону відповідає, а тому суди дійшли помилкового висновку про його незаконність.

Також слід зазначити, що до матеріалів справи долучено Акт встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки від 11.01.2007 з якого вбачається, що його було складено у присутності ОСОБА_2, представника замовника ОСОБА_3, представника Виноградівського міського відділу земельних ресурсів, міського голови. Даний Акт підписаний без заперечень.

Отже, хибними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивачу стало відомо про неправильність меж його земельної ділянки тільки після отримання Державного акту, а не з дня підписання цього Акту про погодження меж земельної ділянки.

Оскільки судами попередніх інстанцій обставини справи встановлені, але неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, то зазначені обставини відповідно до ст. 229 КАС України є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.