Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: судді-доповідача Бим М.Є.

суддів: Гончар Л.Я., Гордійчук М.П., Сіроша М.В., Харченка В.В.

при секретарі: Гутніченко А.М.

за участю представників:

Прокуратури України – Говорухи О.О.

ПП "РІЧ ААС"–Сендецької Р.М.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Першого заступника прокурора Миколаївської області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2009 року у справі №2-а-3244/2009/1426 за позовом заступника прокурора Миколаївської області до Миколаївської обласної державної адміністрації, третя особа –державне підприємство "Очаківське лісомисливське господарство", за участю приватного підприємства "РІЧ ААС", про визнання нечинним та скасування розпорядження, -

У жовтні 2008 року заступник прокурора Миколаївської області звернувся до суду з позовом до Миколаївської обласної державної адміністрації, третя особа –державне підприємство "Очаківське лісомисливське господарство", про визнання нечинним та скасування розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації від 21.04.2008 №158-р "Про надання лісової ділянки в довгострокове тимчасове користування ПП "РІЧ ААС" (rmk158-08) .

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 9 квітня 2009 року позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2009 року апеляційна скарга приватного підприємства "РІЧ ААС" задоволена, постанова суду першої інстанції скасована, та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В касаційній скарзі Перший заступник прокурора Миколаївської області, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2009, та залишити в силі постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 09.04. 2009, яку вважає законною та обґрунтованою.

В запереченнях на касаційну скаргу ДП "Очаківське лісомисливське господарство"та ПП "РІЧ ААС"просять залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а постанову апеляційного суду, як законну та обґрунтовану, без змін.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації від 21.04.2008 №158-р "Про надання лісової ділянки в довгострокове тимчасове користування ПП "РІЧ ААС" (rmk158-08) зазначеному підприємству надано лісову ділянку площею 7,7га у довгострокове тимчасове користування за рахунок земель лісового фонду, що знаходяться в постійному користуванні ДП "Очаківське лісомисливське господарство"в урочищі "Рибаківка"кв.41 вид. 19,42,48, кв.44 вид. 11,17,29 Березанського лісництва, для рекреаційних цілей з метою надання пляжних послуг, терміном на 49 років.

У відповідності до ст. 18 Лісового кодексу України довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт. Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства.

Статтею 31 цього Кодексу встановлено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території, зокрема, передають у власність, надають у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення та припиняють права користування ними; приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст обласного та республіканського (Автономної Республіки Крим) значення; обмежують або тимчасово припиняють діяльність підприємств, установ та організацій у разі порушення ними лісового законодавства в порядку, передбаченому законодавством.

Згідно ч.5 ст. 38 Лісового кодексу України затверджені матеріали лісовпорядкування є обов'язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Крім того, ч.4 ст. 20 Земельного кодексу України встановлено, що зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Разом з тим, приймаючи спірне розпорядження Миколаївська обласна державна адміністрація надала лісову ділянку для рекреаційних цілей з метою надання пляжних послуг, тобто змінила цільове призначення земельної ділянки, порушивши при цьому порядок здійснення такої зміни.

Також слід зазначити, що відповідно до приписів ст.ст. 60, 61 Земельного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

Згідно ч.1 ст. 47 Водного кодексу України загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

Прийняття ж відповідачем спірного розпорядження стосується необмеженого кола осіб, оскільки стосується можливості доступу громадян на берегові ділянки та до акваторії.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно з вимогами ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України;

з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення;

безсторонньо (неупереджено);

добросовісно;

розсудливо;

з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване розпорядження не відповідає, оскільки прийнято з порушенням вимог чинного законодавства та поза межами повноважень, наданих облдержадміністраціям.

Таким чином, хибним є висновок апеляційного суду про те, що приймаючи спірне розпорядження Миколаївська обласна державна адміністрація діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України, що є підставою для скасування постанови апеляційного суду, яка ухвалена з порушенням норм матеріального права.

Разом з тим, постанова суду першої інстанції, якою позов прокурора задоволено, є такою, що не відповідає приписам КАС України (2747-15) та підлягає скасуванню, враховуючи нижченаведене.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 163 КАС України постанова складається з вступної частини, описової частини, мотивувальної частини та резолютивної частини.

постанова суду першої інстанції не містить мотивувальної частини, що є порушенням норм процесуального права та є обов’язковою підставою для скасування такого судового рішення.

Керуючись ст.ст. 221, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Миколаївської області –задовольнити частково.

Скасувати постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 9 квітня 2009 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2009 року.

Ухвалити нове судове рішення.

Позов заступника прокурора Миколаївської області задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації від 21 квітня 2008 року №158-р "Про надання лісової ділянки в довгострокове тимчасове користування приватному підприємству "РІЧ ААС" (rmk158-08) .

постанова набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.