Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. –головуючий,

Гаманка О.І.,

Стародуба О.П.,

Тракало В.В.,

Юрченка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Роздольненської районної державної адміністрації на постанову Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 20 січня 2009 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2009 року у справі за позовом прокурора Роздольненського району в інтересах ОСОБА_6 до управління праці та соціального захисту населення Роздольненської районної державної адміністрації, третя особа Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим про стягнення щорічної грошової допомоги,

У лютому 2008 року прокурор Роздольненського району в інтересах ОСОБА_6 звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом. Зазначав, що в порушення вимог Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) відповідач сплатив разову грошову допомогу у розмірі, що не співвідноситься з мінімальною пенсією за віком, внаслідок чого за 2005, 2007 роки утворилася заборгованість в сумі 4624,42 грн., яку просив стягнути.

Постановою Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 20 січня 2009 року позов задоволено частково: стягнуто заборгованість з виплати разової грошової допомоги в розмірі 3980,42 грн.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2009 року рішення суду першої інстанції змінено та стягнуто разову грошову допомогу за 2007 рік в сумі 2570,42 грн.

У касаційній скарзі відповідач вказує, зокрема, на те, що при вирішенні спору суд не врахував вимоги закону України про Державний бюджет на відповідний рік, згідно з яким і відбувалася сплата грошової допомоги позивачам. Просив скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є учасником бойових дій, у 2007 році йому встановлено ІІІ групу інвалідності. Відповідно до вимог статей 12 та 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"щорічно до 5 травня мав право на одержання разової грошової допомоги у розмірі п’яти, а пізніше семи мінімальних пенсій за віком, яку у 2005 році отримав в розмірі 250 грн., а у 2007 році –300 грн.

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами за 2005 рік, та задоволено позовні вимоги за 2007 рік.

Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції щодо суми стягнутої грошової допомоги за 2007 рік, виходив з того, що судом першої інстанції здійснено помилковий розрахунок суми.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною п’ятою статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"передбачено, що учасникам бойових дій щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Частиною п’ятою статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"передбачено, що інвалідам війни ІІІ групи щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Статтею 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Законами України про державний бюджет України встановлювався на відповідний рік розмір щорічної разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Так, статтею 34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік"виплата щорічної разової допомоги учасникам бойових дій здійснювалась у розмірі 250 грн.

Статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"інвалідам ІІІ групи грошову допомогу було установлено в розмірі 300 грн., при цьому пунктом 13 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги зупинено на 2007 рік. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) (справа про соціальні гарантії громадян) положення пункту 13 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнані неконституційними.

У 2005, 2007 роках щорічна разова грошова допомога до 5 травня виплачена позивачу в розмірах, встановлених Законами України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) та "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , чинних на час проведення виплат.

Посилання судів на Рішення Конституційного суду України, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним), деякі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , яким зупинено на 2007 рік дію частини 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги є помилковим, оскільки це рішення прийнято після закінчення строку сплати допомоги. На час виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідач діяв відповідно до чинного законодавства.

Рішення Конституційного суду України не має зворотної дії в часі і у суб’єкта владних повноважень після його прийняття не виникло додаткових зобов’язань по перерахунку разової грошової допомоги до 5 травня.

Таким чином, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у позові щодо сплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2005 рік, але помилково задовольнили вимоги, що стосувалися 2007 року.

Зважаючи на те, що у справі в частині виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує судові рішення в частині і ухвалює нове про відмову в задоволенні позову в частині вимог, що стосуються щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік.

Керуючись статтями 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Роздольненської районної державної адміністрації задовольнити.

Постанову Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 20 січня 2009 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2009 року щодо задоволення позову в частині вимог, що стосуються щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік скасувати і ухвалити нове рішення, яким в цій частині відмовити прокурору Роздольненського району в інтересах ОСОБА_6 в позові.

У решті судові рішення залишити без змін.

постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.