К-32271/10-С Про визнання дій неправомірними та зобов’язання виконати певні дії - 09.02.2011 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання виконати певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2010 року,

Позивач, звернулась в суд з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області про зобов’язання вчинити певні дії.

Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 31 липня 2009 року позовні вимоги задоволено частково. Зобов’язано до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області провести перерахунок та сплатити ОСОБА_6 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, встановленого ст. 62 Закону України "Про державний бюджет"на відповідний рік, за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з січня 2009 року по 30 квітня 2009 року.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2010 року апеляційну скаргу до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області задоволено частково. Постанову суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 30 квітня 2009 року в іншій частині постанову залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_6 подала касаційну скаргу, в якій зазначала, що приймаючи рішення суд порушив норми матеріального та процесуального права та просить його скасувати.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Судами встановлено, що позивач має дитину ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та є особою, на яку поширюється дія статті 12 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми"від 21 листопада 1992 року №2811-ХІІ (далі Закон № 2811-ХІІ (2811-12) ).

Згідно частини 1 статті 15 вищезазначеного Закону допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

У відповідності до Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2811-XII (2811-12) розмір державної допомоги сім’ям з дітьми, передбаченої статтею 15 цього Закону, визначається Верховною радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, а з 1січня 2006 року –50 відсоткам цього прожиткового мінімуму.

Дію частини 1 статті 15 Закону України №2811-ХІІ та пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України №2811-XII (2811-12) зупинено пунктом 14 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року №489-V "Про державний бюджет України на 2007"(надалі Закон № 489-V (489-16) ).

Статтею 56 Закону №489-V встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України № 2811-ХІІ (2811-12) здійснюється у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетом. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (v0a6p710-07) (справа про соціальні гарантії громадян) визнано неконституційним положення пункту 14 статті 71 в частині зупинення на 2007 рік дії частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України № 2811-ХІІ (2811-12) щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Апеляційний суд зазначав, що Позивачка отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з січня 2007 року і відповідач повинен був провести нарахування сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми". В свою чергу апеляційний суд наголосив, що з п.14 ст.71 Закону "Про Державний бюджет України на 2007рік'яким було зупинено дію ч.1 ст. 15 та п. 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" (2811-12) , втратив чинність з 09 липня 2007 року, суд першої інстанції правильно визначив, що саме з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року дії відповідача щодо несвоєчасного перерахунку та виплати позивачці допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі передбаченому ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми"слід визнати неправомірними.

А також, щодо вимог позивачки про стягнення на її користь сум недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008 рік апеляційний суд зазначив, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" (107-17) від 28 грудня 2007 року було зупинено дію частини 15 Закону № 2811-ХІІ (2811-12) в частині встановлення розміру вказаної допомоги.

Відносно вимог по виплатам за січень 2009 року, колегія суддів виходила з того, що правові підстави для вирішення таких вимог є аналогічними 2008 року, зокрема положення частини 1ст. 15 Закону № 2811-ХІІ в частині встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не визнавалась не конституційною, і тому має юридичну силу до визнання неконституційною окремим рішенням органу конституційного контролю. Отже, позовні вимоги за січень 2009 року задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з вказаними висновками судів першої та апеляційної інстанції.

Доводи ОСОБА_6 викладені у касаційній скарзі не спростовують висновків судів, тому підстав для скасування або зміни рішень судів першої та апеляційної інстанції не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.