К-21489/10-С Про скасування податкових повідомлень-рішень - 09.02.2011 Прийняття

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2010, позов СК "Лемма" у формі АТЗТ задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Харкові №0000120851/0 від 20.08.2008, №0000120851/1 від 19.09.2008.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в задоволенні позовних вимог, з підстав порушення приписів підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просив залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення без змін.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем складено акт невиїзної документальної перевірки позивача №1723/50-2/22623173 від 14.08.2008 з питань правильності визначення суми валових внесків, сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентами, та правильності визначення суми податку за ставкою 3% за період з 01.10.2005 по 31.03.2007, за матеріалами планової виїзної перевірки, проведеної ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова оформленої актом від 16.07.2007 №5455/2200/22623173.

Актом перевірки від 16.07.2007 №5455/2200/22623173 складеним за результатами виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 31.03.2007 встановлено, що за перевірений період позивачем припинено зобов'язання по сплаті страхових платежів по договорах перестрахування на загальну суму 804383678,81 грн., у тому числі грошовими коштами у розмірі 375698269,84 грн. та шляхом заліку грошових зобов'язань на загальну суму 428685408,97 грн.

За висновками акта перевірки від 14.08.2008 №1723/50-2/22623173 зменшення позивачем оподатковуваного доходу від страхової діяльності на суми страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) у загальному розмірі 428685408,97 грн. проведених шляхом взаємозаліку, здійснено з порушенням підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки припинення зобов'язання шляхом взаємозаліку, не є сплатою у розумінні цього пункту, з огляду на приписи статті 1 Закону України "Про страхування"згідно якої страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових прав інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000120851/0 від 20.08.2008, яким визначено податкове зобов’язання за платежем податок на прибуток страхових організацій в сумі 25721124,55 грн., у т.ч. основний платіж –12860562,27 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 12860562,28 грн.

За наслідками апеляційного оскарження, скарга позивача залишена без задоволення, прийнято податкове повідомлення-рішення з відповідним індексом, яким доведено нові граничні строки сплати податкового зобов’язання.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов виходили з того, що між позивачем та ЗАТ "Земська страхова компанія"укладені генеральні угоди про перестрахування №9238 від 30.12.2004 та №9118 від 01.04.2006, за якими позивач погодився передавати ризики по укладеним ним договорам, а ЗАТ "Земська страхова компанія"зобов’язалася відшкодувати позивачеві кінцевий нетто-збиток за всіма переданими договорами страхування. Дані угоди не містять застереження щодо можливості проведення розрахунків по ним виключно у грошовій формі.

У зв’язку з виникненням зустрічних однорідних вимог між АТЗТ СК "Лемма"та ЗАТ "Земська страхова компанія"проведено залік зустрічних однорідних вимог, про що складено відповідні акти.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

За змістом наведеної норми умовою зменшення оподатковуваного доходу страховика є сплата ним страхових платежів за договорами перестрахування.

При цьому Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) не містить норм, що вимагають сплати страхових платежів виключно грошовими коштами.

За таких обставин, сплатою страхових платежів у розумінні зазначеного Закону (334/94-ВР) слід вважати здійснення розрахунків між страховиком і перестрахувальником у будь-якій формі, що не заборонена чинним законодавством.

Статтею 19 Закону України "Про страхування", яка має назву "Валюта страхування", визначено, що страхувальники згідно з укладеними договорами страхування мають право вносити платежі лише у грошовій одиниці України, а страхувальник-нерезидент - у іноземній вільноконвертованій валюті або у грошовій одиниці України у випадках, передбачених чинним законодавством України, з урахуванням положень частини четвертої цієї статті при укладанні договорів страхування життя.

Грошові зобов'язання сторін по договорах страхування життя, за їх згодою, можуть бути визначені як у національній валюті України, так і у вільно конвертованій валюті або розрахункових величинах, що визначають фактичний розмір зобов'язань страховика на дату виникнення або виконання цих зобов'язань.

Таким чином, зазначеною нормою встановлено правила внесення грошових платежів за договорами страхування, а також валюту договору страхування, у якій мають бути виражені зобов'язання за відповідним договором. У разі здійснення грошових розрахунків зі сплати страхових платежів мають дотримуватися вимоги статті 19 Закону України "Про страхування".

Водночас, норма статті 19 Закону України "Про страхування"не регулює випадків, коли сплата страхових платежів здійснюється у не грошовій формі. При цьому чинне законодавство не вимагає внесення страхових платежів виключно у грошовій формі.

Так, згідно з частиною першою статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Отже, вимоги щодо здійснення виплат саме коштами поширюється лише на страхові виплати, оскільки саме щодо страхової виплати законодавство містить прямий припис про здійснення її виключно у грошовій формі. Водночас, ці приписи не можуть автоматично поширюватися також і на страхові платежі, щодо яких законодавство не визначає виключної форми внесення.

За таких обставин, слід визнати, що проведення заліку зустрічних вимог між страховиком та перестраховиком означає здійснення розрахунків між ними зі сплати страхових платежів.

В свою чергу, здійснення зазначених розрахунків є підставою для зменшення оподатковуваного доходу страховика відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

З огляду на викладене, судова колегія вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, що позивачем правомірно віднесено до складу витрат, що зменшують оподаткований дохід від страхової діяльності, суми премій за договорами перестрахування, зобов’язання по сплаті яких припинено шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, що не суперечить приписам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а, отже, про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Правильними є і висновки судів попередніх інстанцій про недотримання відповідачем при проведенні перевірки, за результатами якої складено акт від 14.08.2008 №1723/50-2/22623173, вимог ст.ст. 11, 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"та Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327 (z0925-05) , з ареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205.

Доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2010 –без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.