К-27281/10-С Про визнання дій незаконними та скасування акта щодо проведення прилюдних торгів - 09.02.2011 Прийняття

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, третя особа –Повне Товариство "ХН–"Ломбард"про визнання дій незаконними, скасування акту за касаційними скаргами Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції та Повного товариства "ХН–Ломбард"на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2010 року,

Позивач, звернувся в суд з адміністративним позовом до Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції та Повного товариства "ХН–Ломбард"в якому просив визнати дії незаконними та скасувати акт.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2009 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2009 року скасовано в частині відмови в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_6 до Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, третя особа - повне товариство "ХН–Ломбард"в частині визнання незаконними дій, вчинених при примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса від 11 липня 2001 року про стягнення з ОСОБА_6 на користь ПТ "ХН-Ломбард"суми позики в розмірі 22600 грн. Прийнято в цій частині нову постанову, якою дані позовні вимоги задоволено.

Визнано дії Київського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, вчинені при примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса від 11 липня 2001 року про стягнення з ОСОБА_6 на користь Повного товариства "ХН-Ломбард"суму позики в розмірі 22600 грн. в тому числі при винесенні Акта про проведення прилюдних торгів від 30 квітня 2002 року -незаконними.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2009р. залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції Київський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції та Повне товариство "ХН–Ломбард"подали касаційні скарги, в яких зазначило, що приймаючи рішення суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального та процесуального права та просили його скасувати.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на примусовому виконанні в Київському відділі державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції знаходився виконавчий напис вчинений 11 липня 2001 року державним нотаріусом Другої Харківської державної нотаріальної контори на підставі укладених між ОСОБА_6 та Повним товариством "ХН-Ломбард"договору позики грошей від 15 серпня 2000 року та на підставі договору застави квартири, посвідченого 15 серпня 2008 року державним нотаріусом Другої Харківської державної нотаріальної контори, про стягнення з ОСОБА_6 на користь ПТ "ХН- Ломбард"суми позики в розмірі 22600,00 грн.

Враховуючи зазначені обставини справи суд першої інстанції прийняв рішення про відмову в задоволенні позову, та виходив з того, що зазначене виконавче провадження знищено у зв’язку із закінченням строку зберігання, а тому відповідач з поважних причин не зміг довести обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду зазначала, що позивач просив визнати дії Київського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, вчинені при примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса від 11 липня 2001 року про стягнення з ОСОБА_6 на користь Повного товариства "ХН-Ломбард"суму позики в розмірі 22600 грн. в тому числі при винесенні акта про проведення прилюдних торгів від 30 квітня 2002 року –незаконними, обґрунтовуючи це тим, що не отримав копію постанови про відкриття виконавчого провадження, був позбавлений права оскаржити цю постанову та приймати участь у виконавчому провадженні.

Також апеляційний суд зазначав, що порядок примусового виконання рішень державною виконавчою службою передбачений Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) , та здійснюється на підставі виконавчих документів, до яких відноситься і виконавчий надпис нотаріуса.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження"виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з приписами ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження"державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом.

Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом (606-14) .

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

За заявою стягувача з метою забезпечення виконання рішення по майнових стягненнях державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження описує майно боржника і накладає на нього арешт, про що зазначається в цій постанові.

Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами начальнику відповідного відділу Державної виконавчої служби або до відповідного суду у 10-денний строк.

У відповідності до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження"державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до ст. 24 цього Закону.

Постанова про відкриття виконавчого провадження вважається врученою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для вручення судових повісток.

Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення повністю або частково, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання у межах строку, передбаченого статтею 25 цього Закону.

Частиною 1 статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. Арешт майна, як зазначено у ст. 55 Закону України "Про виконавче провадження"полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні у боржника та передачі на зберігання іншим особам. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Ця ж стаття передбачає обов’язок державного виконавця подбати про забезпечення умов реалізації майна боржника, які не звужують його законних інтересів.

У відповідності до ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження"реалізація арештованого майна, за винятком майна, виключеного за законом з обігу, здійснюється державним виконавцем шляхом його продажу через торговельні організації, відповідні структури Міністерства фінансів, на прилюдних торгах, аукціонах, якщо інше не передбачено законом, у двомісячний строк з дня накладення арешту.

Продаж майна боржника, за винятком нерухомого майна, здійснюється спеціалізованою організацією на комісійних та інших договірних началах, передбачених законом. Продаж нерухомого майна боржника здійснюється шляхом проведення торгів спеціалізованими організаціями, які мають право здійснювати операції з нерухомістю в порядку, передбаченому законодавством України. Порядок реалізації майна, зазначеного в частині п'ятій статті 55 цього Закону, визначається Національним банком України, а іншого майна - Міністерством юстиції України.

Якщо передане торговельним організаціям майно не буде продане протягом двох місяців, воно підлягає переоцінці. Державний виконавець переоцінює майно за участю представника торговельної організації у присутності стягувача і боржника чи їх представників. Неявка стягувача або боржника не є підставою для припинення дії державного виконавця з переоцінки майна. Якщо у місячний строк після переоцінки майно не буде продано торговельною організацією, державний виконавець повідомляє про це стягувача і пропонує йому визначитися щодо залишення за собою непроданого майна.

Якщо стягувач у 5-денний строк письмово не заявить про своє бажання залишити за собою непродане майно, арешт з майна знімається, воно повертається боржникові, а виконавчий документ у разі відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, повертається стягувачеві без виконання.

Боржник має право визначити, в якій послідовності необхідно продавати майно. У разі коли від продажу частини майна буде виручено суму, достатню для задоволення вимог стягувача і для сплати всіх витрат на виконавче провадження, подальший продаж арештованого майна припиняється. Вимоги боржника щодо черговості продажу майна не приймаються державним виконавцем, якщо внаслідок їх задоволення виникнуть перешкоди чи додаткові труднощі для виконання або подовжиться його строк.

Проте матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем вимог ст.ст. 24, 30 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до приписів статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено у судовому засідання правомірності своїх дій при примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса від 11 липня 2001 року, а саме надання боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження, доказів пересвідчення отримання боржником копії даної постанови та здійснення ним дій, спрямованих на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", подбання про забезпечення умов реалізації майна боржника, які не ущемляють його законних інтересів.

Враховуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що позивач не отримав копію постанови про відкриття виконавчого провадження, через що був позбавлений можливості оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження, добровільного виконання рішення, що є порушенням його прав на захист при здійсненні виконавчого провадження.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника відповідача, наданих ним в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції матеріали виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого напису нотаріуса від 11 липня 2001 року про стягнення з ОСОБА_6 на користь Повного товариства "ХН-Ломбард"суму позики в розмірі 22600 грн. знищені, і надати їх для огляду колегії суддів не має можливості.

Відповідно до п. 3.19. Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби (затвердженої Наказом Міністерства юстиції України N 470/7 від 05 липня 1999 року (v0470323-99) чинного на момент існування виконавчого провадження) строк зберігання переданих до архіву завершених виконавчих проваджень становить 3 роки.

Згідно п. 3.20. Інструкції (v0470323-99) знищення виконавчих проваджень, які передано до архіву, здійснюється комісією один раз у півріччя, про що складається акт у двох примірниках за встановленою формою.

Акти знищення виконавчих проваджень, переданих до архіву, зберігаються у номенклатурній справі.

Але навіть акту знищення вищезазначеного виконавчого провадження колегії суддів надано не було.

Вказане вище свідчить про те, що відповідач при примусовому виконанню виконавчого напису нотаріуса від 11 липня 2001 року, не діяв на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) та іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, чим порушив законні інтереси позивача, а тому дії Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції є незаконними.

Як вбачається із змісту оспорюваного Акту про проведення прилюдних торгів від 30 квітня 2002 року він є підставою для оформлення права власності на будинок, отже є підставою набуття права власності, а тому його правомірність не може бути предметом адміністративного спору.

Виходячи з наведеного, провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним дій Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції по складанню акту про проведення прилюдних торгів від 30 квітня 2002 року та в частині скасування зазначеного акту апеляційним судом було закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 157 КАС України, як такі, що не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з вказаними висновками суду апеляційної інстанції.

Доводи Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції та Повного товариства "ХН–Ломбард"викладені у касаційних скаргах не спростовують висновків судів, тому підстав для скасування або зміни рішень судів першої та апеляційної інстанції не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст..220, 222, 223, 224, 231 КАС України (2747-15) ,

Касаційні скарги Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції та Повного товариства "ХН–Ломбард"залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2010 року –без змін.