К-13271/08 Про зобов’язання здійснити відшкодування суми податку на додану вартість - 08.02.2011 Прийняття

розглянувши касаційні скарги Вознесенської об’єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області, Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області на постанову господарського суду Миколаївської області від 23.07.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2008

у справі № 1/662/07

за позовом Приватного підприємства "Інтер-Альфа"

до Вознесенської об’єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області,

Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області

про зобов’язання здійснити відшкодування з бюджету та надати висновок щодо відшкодування

Приватне підприємство "Інтер-Альфа" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Вознесенської об’єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області, Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області про зобов’язання Головного управління Державного казначейства Миколаївській області здійснити відшкодування з бюджету на його розрахунковий рахунок в розмірі 175503 грн. по податковій декларації з податку на додану вартість № 1950 від 19.03.2007 за лютий 2007 року, згідно висновку № 68 від 05.06.2007 та зобов’язати Вознесенську об’єднану державну податкову інспекцію Миколаївської області надати висновки до Управління Державного казначейства у Вознесенському районі Миколаївської області, щодо відшкодування з Державного бюджету: за податковою декларацією з податку на додану вартість за липень 2006 року в сумі 95 567 грн., за податковою декларацією з податку на додану вартість за серпень 2006 року в сумі 124 941 грн., за податковою декларацією з податку на додану вартість за вересень 2006 року в сумі 122 691 грн., за податковою декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2006 року в сумі 171914 грн., за податковою декларацією з податку на додану вартість за листопад 2006 року в сумі 58166 грн., за податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2006 року в сумі 33020 грн.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 23.07.2007 позовні вимоги задоволено у повному обсязі, Головне управління Державного казначейства у Миколаївській області зобов’язано здійснити відшкодування з бюджету на розрахунковий рахунок позивача в сумі 175503 грн. по податковій декларації з податку на додану вартість №1950 від 19.03.2007 за лютий 2007 року, згідно висновку податкового органу №68 від 05.06.2007, зобов’язано Вознесенську об’єднану Державну податкову інспекцію у Миколаївській області надати Головному управлінню державного казначейства України у Миколаївській області висновок про відшкодування з бюджету на користь позивача: за податковою декларацією з податку на додану вартість за липень 2006 року в сумі 95 567 грн., за податковою декларацією з податку на додану вартість за серпень 2006 року в сумі 124 941 грн., за податковою декларацією з податку на додану вартість за вересень 2006 року

в сумі 122 691 грн., за податковою декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2006 року в сумі 171 914 грн., за податковою декларацією з податку на додану вартість за листопад 2006 року в сумі 58 166 грн., за податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2006 року в сумі 33 020 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2008 постанову господарського суду Миколаївської області від 23.07.2007 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції відповідачі звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами в яких просять скасувати постанову господарського суду Миколаївської області від 23.07.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2008, прийняти нову постанову якою в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційні скарги вмотивовані тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем з 15.05.2007 по 18.05.2007 проведено виїзну позапланову перевірку відповідача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2007 року.

За результатами перевірки складено довідку "Про результати виїзної позапланової перевірки приватного підприємства "Інтер-Альфа" з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період лютий місяць 2007 року" № 11-23/31314134 від 18.05.2007 року.

Перевіркою підтверджено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2007 року в сумі 175503 грн.

Відповідачем Вознесенської об’єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області надано до Управління Державного казначейства у Вознесенському районі Миколаївської області висновок № 68 від 05.06.2007 про відшкодування позивачу податку на додану вартість за лютий 2007 року в сумі 175503 грн.

Листом № 03-15/445 від 08.06.2007 року орган державного казначейства повернув зазначений висновок без виконання, зазначивши причину - в зв’язку з ненадходженням реєстру висновків, згідно дії пунктів 1 та 6 спільного наказу ДПА України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України "Про затвердження Порядку взаємодії між органами державної податкової служби в Україні, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби в Україні та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої бюджетної позики" № 451/501/132 від 03.08.2004 (z0971-04) .

Відповідно п. 7.7.6. п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", орган державного казначейства на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п’яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування –сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (168/97-ВР) .

Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Водночас рішення судів у частині задоволення позовної вимоги про зобов’язання відповідача надати органу державного казначейства висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, є помилковими, оскільки в цій частині провадження у справі підлягало закриттю у зв’язку з тим, що така вимога не є способом захисту прав платника ПДВ і не підлягає розгляду в суді.

У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційні скарги Вознесенської об’єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області, Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області у справі № 1/662/07 слід задовольнити частково, а постанову господарського суду Миколаївської області від 23.07.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2008 скасувати в частині зобов’язання Вознесенської об’єднаної Державної податкової інспекції у Миколаївській області надати Головному управлінню державного казначейства України у Миколаївській області висновок про відшкодування з бюджету на користь позивача: за податковою декларацією з податку на додану вартість за липень 2006 року в сумі 95 567 грн., за податковою декларацією з податку на додану вартість за серпень 2006 року в сумі 124 941 грн., за податковою декларацією з податку на додану вартість за вересень 2006 року в сумі 122 691 грн., за податковою декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2006 року в сумі 171 914 грн., за податковою декларацією з податку на додану вартість за листопад 2006 року в сумі 58 166 грн., за податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2006 року в сумі 33 020 грн. та в цій частині закрити провадження в іншій частині постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційної інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 157, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційні скарги Вознесенської об’єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області, Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області задовольнити частково.

Постанову господарського суду Миколаївської області від 23.07.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2008 скасувати в частині зобов’язання Вознесенської об’єднаної Державної податкової інспекції у Миколаївській області надати Головному управлінню державного казначейства України у Миколаївській області висновок про відшкодування з бюджету на користь позивача: за податковою декларацією з податку на додану вартість за липень 2006 року в сумі 95 567 грн., за податковою декларацією з податку на додану вартість за серпень 2006 року в сумі 124 941 грн., за податковою декларацією з податку на додану вартість за вересень 2006 року в сумі 122 691 грн., за податковою декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2006 року в сумі 171 914 грн., за податковою декларацією з податку на додану вартість за листопад 2006 року в сумі 58 166 грн., за податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2006 року в сумі 33 020 грн. та в цій частині закрити провадження.