Вищий адміністративний суд України у складі:

секретаря судового засідання Парадюка А. І.,

за участю представників: відповідача –Сєтова М. О., Венцеля І. Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Східенерго" на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2010 року у справі за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Східенерго" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені,

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Східенерго" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем в 2008 році порушені вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) щодо працевлаштування інвалідів у кількості 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2010 року скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2009 року та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідача, пояснення представників відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"передбачено, що для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості 1 робочого місця.

Частинами 1, 2, 3 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства (об’єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об’єднані), в установі, організації за кожне робоче місце, незайняте інвалідом.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом (875-12) , не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою № 10-П1 за 2008 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу складала 5 799 осіб, фонд оплати праці штатних працівників –235 868 100 грн. 00 коп., середньорічна заробітна плата штатного працівника –40 673 грн 93 коп.

Отже норматив робочих місць, створених для інвалідів на підприємстві, становить 232 місця.

Фактично у 2008 році на підприємстві працювало 123 інваліди.

Також судами встановлено, що в 2008 році відповідачем до центру зайнятості не подавались щомісячні звіти за формою № 3-ПН щодо наявності вакантних місць для працевлаштування інвалідів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідачем не дотримано вимоги чинного законодавства щодо кількості інвалідів, які повинні працювати на підприємстві, в зв’язку з чим він повинен сплатити штрафні санкції та пеню.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не порушив норматив працевлаштованих інвалідів, оскільки відповідно до ст. 21 Закону України "Про електроенергетику"4 % відраховується від чисельності працівників непромислового персоналу. Крім того, специфіка професії не дозволяє залучати інвалідів для спеціальних робіт на підприємстві.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції і задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що кількість працюючих у відповідача інвалідів не відповідала нормативу, встановленому ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Відповідачем не здійснені всі необхідні дії для працевлаштування інвалідів, не створені місця для працевлаштування інвалідів, до центру зайнятості не подавалися звіти форми 3-ПН про наявність вільних робочих місць для інвалідів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції.

Апеляційним судом правильно зазначено, що до обов'язків роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування входить створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.

Такі вимоги закону реалізуються відповідно до частини 4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення", за якою підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Проте, при розгляді справи судом апеляційної інстанції встановлено, що у 2008 році норматив робочих місць для інвалідів підприємством не дотримано.

Посилання відповідача на частину 8 ст. 21 Закону України "Про електроенергетику", за якою створення робочих місць для працевлаштування інвалідів провадиться підприємствами електроенергетики в розмірі чотирьох відсотків від чисельності працівників, зайнятих у непромисловому виробництві, є необгрунтованим.

Відповідно до частини дванадцятої ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначається виключно цим Законом (875-12) . Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі (875-12) , застосовуються положення цього Закону (875-12) .

Таким чином, на законодавчому рівні імперативно визначено єдиний для всіх роботодавців норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та порядок його обчислення.

Виходячи з вимог зазначеної норми, частина восьма статті 21 Закону України "Про електроенергетику", яка встановлюює інші нормативи, до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Східенерго" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.