Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. – головуючий,

Кобилянського М.Г.,

Стародуба О.П.,

Тракало В.В.,

Юрченка В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Мелітопольському районі Запорізької області на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 березня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Мелітопольському районі Запорізької області про зобов’язання підвищити пенсію,

У березні 2009 року ОСОБА_1. звернулася в суд з адміністративним позовом. Зазначала, що відповідач в порушення вимог статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"з 01 січня 2006 року по 01 лютого 2009 року не підвищував пенсію на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, внаслідок чого виникла заборгованість, яку просила стягнути.

Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 березня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2009 року, позов задоволено частково: зобов’язано нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до частини першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"за період з 22 травня 2008 року по 01 лютого 2009 року.

У касаційній скарзі відповідач вказує, зокрема, на те, що у 2008, 2009 роках з Державного бюджету України не виділялися кошти на проведення таких виплат. Просив скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка має право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Таке підвищення позивачу протягом 2006-2008 років не проводилося.

Частково задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили з того, що права позивача порушені та підлягають поновленню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року (v010p710-08) , згідно з яким втратили чинність зміни, що були внесені до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"пунктом 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) .

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яка регулює питання державної соціальної підтримки дітей війни, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до вимог статті 7 вказаного Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом (2195-15) , здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"зупинено на 2006 рік.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19 січня 2006 року (3367-15) вказаний пункт статті 77 виключено та статтю 110 викладено в такій редакції: "Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету".

Кабінет Міністрів України протягом 2006 року будь-яких рішень на виконання вимог статті 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"не приймав.

Таким чином у 2006 році державну соціальну підтримку дітей війни, що передбачена статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджено не було.

Пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"зупинено на 2007 рік. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) (справа про соціальні гарантії громадян) положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнані неконституційними з дня ухвалення цього рішення.

Таким чином з 09 липня 2007 року вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни виступав мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"обчислювався виходячи з визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Частиною третьої статті 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" із змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 15 березня 2007 року (749-16) встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу 1 частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини 1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

Пунктом 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"було викладено в такій редакції:

"Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону (3551-12) та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".

Положення пункту 41 розділу II вказаного Закону (3551-12) втратили чинність, як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року (v010p710-08) (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни був мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"обчислювався виходячи з визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"стосовно застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першої цієї статті, тільки щодо визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом (1058-15) , не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Отже право на підвищення пенсії, що передбачене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у 2007 році виникло з 09 липня 2007 року, а у 2008 році з 22 травня 2008 року, тобто з дня визнання неконституційними положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) та Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) щодо дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про те, що позивачем без поважної причини пропущено річний строк звернення до суду та у зв’язку з цим його позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з 22 травня 2008 року.

Судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для їх скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Мелітопольському районі Запорізької області залишити без задоволення, а постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 березня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2009 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.