Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.,

суддів Гаманка О.І.,

Загороднього А.Ф.,

Заїки М.М.,

Співака В.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 22.11.2004 та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 18.02.2005 у справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницького обласного військового комісаріату про перерахунок пенсії, -

У листопаді 2004 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Вінницького обласного військового комісаріату про перерахунок пенсії.

Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 22.11.2004 у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 18.02.2005 апеляційну скаргу ОСОБА_1 було відхилено, а рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 22.11.2004 залишено без змін.

ОСОБА_1. подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить, рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 22.11.2004 та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 18.02.2005 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 –229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) для зміни чи скасування судового рішення.

Відповідно до частини 3 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб"(в редакції, яка діяла на момент розгляду справи в суді) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом (2262-12) , та членам їх сімей обчислюються з грошового забезпечення цих військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу. При цьому для обчислення їм пенсій враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби у порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 (393-92-п) "Про порядок обчислення вислуги років, призначення пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей"встановлено, що пенсії, які призначаються особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, обчислюються із суми грошового забезпечення, що виплачується цим військовослужбовцям, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ на день звільнення зі служби.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації соціальної політики та розроблення окремих державних соціальних програм; встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної

допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а

також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України (254к/96-ВР) та законів України.

Враховуючи, що пенсія позивачу призначена з урахуванням вищенаведеного спеціального законодавства України, що ним не заперечувалося, його вимоги щодо збільшення пенсії за вислугу років до прожиткового мінімуму, як вірно зазначили суди першої та апеляційної інстанції, є безпідставними.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 22.11.2004 та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 18.02.2005 у справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницького обласного військового комісаріату про перерахунок пенсії - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.