Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.,

суддів Гаманка О.І.,

Загороднього А.Ф.,

Заїки М.М.,

Співака В.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 05.10.2004 та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 08.02.2005 у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про стягнення заборгованості по виплаті матеріальної допомоги, -

У листопаді 2003 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про стягнення заборгованості по виплаті матеріальної допомоги.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 05.10.2004 у задоволенні позову ОСОБА_1. було відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 08.02.2005 апеляційну скаргу ОСОБА_1. було відхилено, а рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 05.10.2004 залишено без змін.

ОСОБА_1. подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить, рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 05.10.2004 та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 08.02.2005 скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 –229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) для зміни чи скасування судового рішення.

Відповідно до абзацу 4 частини 2 Указу Президента України "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ"від 04.10.1996 № 926/96 (926/96) з метою впорядкування грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ постановлено виплачувати особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ матеріальну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення на рік.

Відповідно до Інструкції про порядок застосування нормативних актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України від 10.06.1999 № 149 матеріальна допомога є додатковим видом грошового забезпечення, не носить обов’язковий характер та встановлюється керівниками органів та підрозділів внутрішніх справ в межах фонду оплати праці і в межах асигнувань на утримання цих органів.

Відповідно до статті 65 Закону України "Про Державний бюджет на України на 2000 рік" видатки бюджетних установ і організацій на виплату премій та інших видів заохочень чи винагород, включаючи матеріальну допомогу (крім надбавок і доплат за особливі умови служби, професійний ризик, кваліфікацію, роботу в умовах режимних обмежень) можуть здійснюватися лише за наявності економії фонду заробітної плати та грошового забезпечення.

Статтею 70 вищенаведеного Закону встановлено, що керівники бюджетних установ і організацій (військових формувань) утримують чисельність працівників (військовослужбовців) та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове утримання) лише в межах фонду заробітної плати (грошового утримання), затверджених для бюджетних установ і організацій (військових формувань) в кошторисах доходів і видатків.

Аналогічні положення містяться в Законах України "Про державний бюджет України"на 2001-2003 роки.

Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги, що у 2000 –2003 роках видатки Державного бюджету покривали лише витрати по виплаті основного грошового забезпечення працівників органів внутрішніх справ, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку щодо відсутності порушень законодавства з боку відповідача, оскільки у вказаний період була відсутня економія фонду заробітної плати, а витрати на виплату, зокрема, матеріальної допомоги не були передбачені Державними бюджетами на відповідні роки.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 05.10.2004 та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 08.02.2005 у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про стягнення заборгованості по виплаті матеріальної допомоги - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.