Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І (доповідач), Гашицького О.В., Мойсюка М.І.,

Малиніна В.В., Штульмана І.В.,

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської регіональної митниці про зобов’язання вчинити дії по митному оформленню транспортного засобу, заборону стягнення митного збору, а також відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, -

У березні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив зобов’язати Київську регіональну митницю здійснити митне оформлення належного йому автомобіля Volkswagen Touareg, кузов НОМЕР_1 2005 року виготовлення, а також заборонити відповідачу стягнення митного збору за перебування автомобіля під митним контролем та відшкодувати завдану матеріальну шкоду в сумі 18 500 грн. та моральну шкоду в сумі 110 000 грн.

В обґрунтування позову вказував, що будучи працівником дипломатичної служби України він з 26 лютого 2003 року по 09 січня 2006 року перебував у довгостроковому закордонному відрядженні, що підтверджується довідкою Міністерства закордонних справ України від 22.02.2006 р. №212/36-926-530 (серія 000616) та відповідно до положень пункту 13 статті 8 Закону N 2681-III, як працівник дипломатичної служби України має право на звільнення від оподаткування придбаного ним автомобіля.

За дорученням позивача представником ОСОБА_2 було придбано у США вказаний автомобіль та у вересні 2006 року ввезено його в Україну.

При цьому працівниками митниці було відмовлено у здійсненні пільгового митного оформлення транспортного засобу, що позивач вважав незаконним та у зв'язку з чим просив задовольнити позов.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 23 квітня 2007 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2007 року це судове рішення скасовано та ухвалено нове, яким позов

ОСОБА_1 задоволено частково.

У поданих касаційних скаргах Київська регіональна митниця та прокуратура міста Києва в інтересах держави в особі Київської регіональної митниці, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати зазначене рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Позивач у запереченнях на ці касаційні скарги просить відмовити у їх задоволенні, посилаючись на необґрунтованість викладених у них доводів.

Колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є працівником дипломатичної служби та з 26 лютого 2003 року по 09 січня 2006 року перебував у довгостроковому закордонному відрядженні, що підтверджується довідкою Міністерства закордонних справ України від 22.02.2006 р. №212/36-926-530 (серія 000616).

15 липня 2006 року за дорученням позивача його представником ОСОБА_2 було придбано у США автомобіль Volkswagen Touareg, кузов НОМЕР_1 2005 року виготовлення. Вартість автомобіля згідно договору купівлі-продажу становила 22800 доларів США.

При ввезенні автомобіля в Україну митницею було відмовлено у пільговому митному оформленні, оскільки вартість автомобіля перевищує 50% отриманих за час відрядження грошових коштів.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем як дипломатичним службовцем не дотримано всіх обов’язкових умов для пільгового розмитнення автомобіля, а саме він придбав автомобіль після повернення із закордонного відрядження, вартість якого перевищує 50% від отриманого за час відрядження грошового забезпечення.

Апеляційний суд, скасовуючи це рішення та ухвалюючи нове про задоволення позову, вважав, що митниця безпідставно самостійно визначила митну вартість автомобіля за середньоконтрактними цінами.

Відповідно до частини першої статті 252 Митного кодексу України товари, які ввозяться громадянами на митну територію України, підлягають оподаткуванню в порядку та на умовах, визначеними законами України.

Згідно з пунктом 13 статті 8 Закону "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України" при ввезенні на митну територію України звільняються від оподаткування транспортні засоби в кількості однієї одиниці за кожною товарною позицією згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності, що ввозяться (пересилаються) працівниками дипломатичної служби, які перебували за кордоном у довготермінових відрядженнях або проходили дипломатичну службу строком не менше одного року та повертаються в Україну, в такому порядку: коли працівник дипломатичної служби є власником цього транспортного засобу; вартість транспортного засобу не перевищує 50% від суми, що виплачується особі у зв'язку з перебуванням у довготерміновому відрядженні або проходженні дипломатичної служби за кордоном та підтверджується документами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 265 Митного кодексу України та "Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003р. №1375 (1375-2003-п) заявлена декларантом митна вартість товарів та подані ним відомості щодо її визначення повинні ґрунтуватися на достовірній, документально підтвердженій інформації. До компетенції митного органу відноситься проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, у тому числі за правильністю обрання та застосування методу такого визначення, повнотою поданих документів. У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом. Відповідно до п.16 Порядку, у разі потреби митний орган може надати декларантові за наявності у базі даних Держмитслужби інформацію про середньоконтрактні ціни або митну вартість товарів, що була визначена під час митного оформлення ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, ввезених на територію України за іншою угодою.

Пунктом 2.5 Порядку роботи відділу контролю митної вартості регіональної митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці при вирішенні питань визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 13.10.2003 N 685 (z0969-03) і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.10.2003 за N 969/8290 (z0969-03) визначено, що з метою правильного визначення митної вартості товарів та предметів, що переміщуються через митний кордон України, посадові особи відділу проводять роботу зі збирання, аналізу, оброблення даних про вартість таких товарів з метою формування бази даних цінової інформації. Таким чином, факт заниження митної вартості товару може бути підтверджено витягом цінової інформації бази даних Державної митної служби України.

Як було встановлено судом першої інстанції, позивачу за час перебування у закордонному відрядженні виплачено 46119 доларів, автомобіль придбано у США представником позивача за дорученням після повернення позивача із відрядження, вартість його згідно договору купівлі-продажу становить 22800 доларів, про що представником позивача зазначено у вантажно-митній декларації. В той же час, згідно офіційної інформаційно-аналітичної системи митниці вартість аналогічних автомобілів за середньоконтрактними цінами становить 27750 доларів, що перевищує 50% від суми коштів, отриманих позивачем під час перебування у відрядженні.

Суд першої інстанції виходив з того, що оскільки частиною 2 ст. 265 Митного кодексу України встановлено, що митний орган має право упевнитися в достовірності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митної вартості, то оскаржені дії митниці є правомірними.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв правильне і обґрунтоване рішення, яке помилково було скасовано судом апеляційної інстанції.

У відповідності із ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 226, 230 КАС України, суд, -

Касаційні скарги Київської регіональної митниці та прокуратури міста Києва задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2007 року скасувати, а постанову Оболонського районного суду м. Києва від 23 квітня 2007 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.