Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29 січня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Київської міської ради, третя особа –ТОВ "Промбудіндустрія" про скасування рішення,

У грудні 2005 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 звернулися в суд з позовом до Київської міської ради, третя особа –ТОВ "Промбудіндустрія" про скасування пункту 3 рішення Київської міської ради від 23 жовтня 2003 року № 121-4/994 про затвердження проекту відведення та передачу ТОВ "Промбудіндустрія" за умови виконання п. 3.1 цього рішення в короткострокову оренду на 2 роки земельної ділянки площею 0,13 га для будівництва житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями та автостоянкою на АДРЕСА_1 за рахунок земель міської забудови.

Позовні вимоги обґрунтували тим, що оскаржуване рішення порушує їх права як мешканців прилеглого будинку № 22 по вул. Мельникова в м. Києві на користування прибудинковою територією і спортивним майданчиком, розташованим на даній земельній ділянці. Зазначили, що рішення Київської міської ради від 23 жовтня 2003 року № 121-4/994 (ra21-4023-03) прийнято без врахування думки громадськості, всупереч Правилам забудови м. Києва, Державним будівельним нормам України "Містобудування. Планування і забудова міських та сільських поселень" –ДБН 360-92**, вимогам дозвільних документів, без надання згоди на будівництво Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією та при невиконанні ТОВ "Промбудіндустрія" умов, передбачених підпунктом 3.1 цього рішення.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2006 року, залишеною без зміни ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29 січня 2007 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просять судові рішення скасувати та направити справу на новий судовий розгляд. Зазначають, що судами неправильно застосовані норми земельного і містобудівного законодавства, рішення прийняті на підставні неповно з’ясованих обставин у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Пунктом 3 рішення Київської міської ради від 23 жовтня 2003 року № 121-4/994 (ra21-4023-03) "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" затверджено проект відведення земельної ділянки ТОВ "Промбудіндустрія" для будівництва житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями та автостоянкою на АДРЕСА_1; вирішено передати ТОВ "Промбудіндустрія" за умови виконання підпункту 3.1 цього рішення (ra21-4023-03) в короткострокову оренду на 2 роки земельну ділянку площею 0,13 га для будівництва житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями та автостоянкою на АДРЕСА_1 за рахунок земель міської забудови.

Підпунктом 3.1 рішення (ra21-4023-03) на ТОВ "Промбудіндустрія" покладено ряд обов’язків у сфері землекористування, замовлення і узгодження необхідної документації.

На підставі вказаного рішення (ra21-4023-03) 12 березня 2004 року між Київською міською радою та ТОВ "Промбудіндустрія" укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 30 березня 2004 року за № 91-6-00239 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства; невиконання третьою особою покладених на неї обов’язків не є підставою для визнання прийнятого рішення протиправним; міська рада не зобов’язана отримувати погодження районної в місті ради при наданні земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується з висновками судів з урахуванням таких норм чинного законодавства і фактичних обставин справи, встановлених судами першої і другої інстанцій.

Згідно із статтею 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Кодексом (2768-14) , а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 12 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (2768-14) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин є виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад, а за пунктом 2 статті 22 Закону України "Про столицю України –місто-герой Київ" Київська міська рада має право визначати особливості землекористування.

Повноваження Київської міської ради у галузі земельних відносин визначено у статті 9 Земельного кодексу України, до яких, зокрема, належать: розпорядження землями територіальної громади міста; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (2768-14) .

Згідно із статтями 38 і 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови, до яких належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об’єктів загального користування, здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Частинами 1, 3 статті 124, частиною 2 статті 126 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час прийняття оспорюваного рішення) встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки, який реєструється відповідно до закону; передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 123 Земельного кодексу України проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об’єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом (2768-14) , приймають рішення про надання земельної ділянки.

Згідно з пунктом 2.6 Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 14 березня 2002 року № 313/1747 (ra0313023-02) , Головкиївархітектура, відповідний орган охорони культурної спадщини, державне управління екології та природних ресурсів в м. Києві, міська санітарно-епідеміологічна станція подають до управління земельних ресурсів висновки щодо відведення земельної ділянки відповідно до своєї компетенції із зазначенням умов та обмежень використання землі.

Пунктом 2.9 Порядку (ra0313023-02) передбачено, що після розгляду і погодження проекту відведення земельної ділянки та одержання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи управління земельних ресурсів готує проект рішення Київської міської ради про затвердження проекту відведення земельної ділянки та надання її у постійне користування або передачу в оренду.

Підготовлений проект рішення разом з проектом відведення земельної ділянки подається на розгляд постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування та землекористування, яка розглядає його і передає на розгляд пленарного засідання Київради для прийняття рішення щодо затвердження проекту відведення земельної ділянки та надання її у постійне користування, передачі в оренду або про відмову у цьому.

Матеріали справи свідчать про те, що проект відведення земельної ділянки був погоджений Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, Державним управлінням екології та природних ресурсів в м. Києві, головним державним санітарним лікарем м. Києва, Головним управлінням охорони культурної спадщини та реставраційно-відновлювальних робіт, Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації.

Разом з тим, наведені нормативно-правові акти не містять обов’язку міської ради при відведенні земельної ділянки отримувати погодження районної в місті ради.

Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанції про наявність повноважень у Київської міської ради на розпорядження землями комунальної власності і правомірність прийнятого нею рішення відповідають нормам чинного законодавства.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що невиконання третьою особою взятих на себе зобов’язань по узгодженню відповідної документації не є підставою для визнання протиправним прийнятого рішення, оскільки статтею 32 Закону України "Про оренду землі" і пунктом 6.2 договору оренди землі встановлено, що в разі невиконання орендарем умов цього договору та обов’язків, передбачених законодавством України, договір може бути достроково розірваний.

Згідно з частиною 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29 січня 2007 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237- 244 КАС України.