Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г., Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т.,

розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду касаційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного від 8 грудня 2010 року у справі № 22-а-7540/10/1270 за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськспецекскавація" про стягнення штрафних санкцій, -

У жовтні 2010 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськспецекскавація" про стягнення штрафних санкцій за незайняті інвалідами робочі місця у 2009 році в сумі 16368,60 грн. та пені в сумі 838,32 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у 2009 р. не створив 2 робочих місць та не працевлаштував інваліда і відповідно до вимог ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" зобов’язаний самостійно сплатити штрафні санкції. Оскільки штрафні санкції не сплачені позивач звернувся з позовом про їх стягнення.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного від 8 грудня 2010 року, в задоволенні позову відмовлено.

Справа № К-42293/10 Доповідач: Леонтович К.Г.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Вищого адміністративного суд України з касаційною скаргою про скасування рішень судів першої і апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "Луганськспецекскавація" являється юридичною особою, середньооблікова чисельність штатних працівників у відповідача за 2009 р. становила 114 осіб. Середньорічна заробітна плата за 2009 рік становила 8 319,30 грн.. Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, становить чотири відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 15 осіб - у кількості одного робочого місця. Відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів відповідно до ст.19 вказаного Закону покладається на керівників підприємств. В разі, коли кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, то підприємства зобов’язані сплачувати штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати (чи половини її розміру, якщо працює від 8 до 15 осіб).

Виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за 2009 рік для відповідача встановлюється норматив, призначених для працевлаштування інвалідів, 5 робочих місць. У 2009 р. в ТОВ "Луганськспецекскавація" були працевлаштовані 3 інваліди, 2 інваліди не були працевлаштовані, у зв’язку з чим позивач звернувся з позовом про стягнення штрафних санкцій.

Суди першої та апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, посилалися на ті обставини, що відповідно до законодавства обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується не супроводжується його обов’язком підбирати та працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця, трьох інвалідів відповідач влаштував самостійно, у звіті від 20.02.2009 р. Товариство повідомляло Луганський міський центр зайнятості про наявність вільного робочого місця для працевлаштування інваліда, однак, підприємству інваліди для працевлаштування не направлялися, суди вважають, що відповідачем вжиті залежні від нього заходи для недопущення порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з наведеними висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Згідно обставин справи відповідач відповідно ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" у 2009 р. зобов’язаний створити п’ять робочих місць для працевлаштування інвалідів та повідомляти відповідні органи про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів. Однак, відповідачем не виконаний встановлений норматив працевлаштування двох інвалідів. Про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів ТОВ "Луганськспецекскавація" повідомило місцевий центр зайнятості лише 28.02.2009 р.. інших мір щодо виконання нормативу працевлаштування інвалідів відповідач не приймав.

Фонд України соціального захисту інвалідів діє відповідно затверджених на підставі ст. 10 та ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", Порядку сплати підприємствами об'єднаннями, установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використанню цих коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28 грудня 2001 р. (1767-2001-п) та Положення "Про Фонд України соціальної захищеності інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 92 від 18.07.1991 р. (92-91-п)

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Згідно наведеної норми, грошові кошти, які просить стягнути позивач, є штрафними санкціями. По своїй правовій природі штрафні санкції застосовуються за порушення законодавства діями чи бездіяльністю, тобто за неналежне виконання обов'язку покладеного законом.

За вимогами ст.18 наведеного Закону працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Відповідно до Положення "Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. "Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів" (314-95-п) , працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Чинним законодавством передбачений обов'язок повідомлення підприємствами, установами та організаціями уповноважених органів про наявність вільних робочих місць (форма 3-ПН), за наслідками розгляду яких компетентні органи направляють на підприємство для працевлаштування інвалідів.

Згідно обставин справи за нормативом робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідач повинен створити у 2009 р. п’ять робочих місць для інвалідів та повідомляти відповідні органи про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів. У відповідача у 2009 р. два інваліди не були працевлаштовані відповідно встановлених нормативів, отже, обов’язок відповідача у передбачений законодавчими нормами спосіб повідомляти державну службу зайнятості, органи Мінсоцзахисту, місцеві Ради народних депутатів, громадські організації інвалідів про наявність двох робочих місць для працевлаштування інвалідів. Разом з тим, відповідач протягом 2009 р., за винятком лютого місяця, не повідомляв місцевий центр зайнятості щомісячно (звіт форма 3-ПН) про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів, тобто відповідачем не виконаний покладений на нього чинним законодавством обов’язок по створенню двох робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування відповідних органів, які займаються працевлаштуванням інвалідів, про створення таких робочих місць, що позбавило відповідні органи прийняти міри по працевлаштуванню інвалідів на підприємстві відповідача.

Таким чином, суди першої інстанції та апеляційної інстанції дійшли до помилкових висновків, що відповідач протягом 2009 р. повідомляв місцеві центри зайнятості про наявність вільних робочих місць, оскільки щомісячні звіти не направлялися, інших мір по працевлаштуванню інвалідів не приймав, що вказує на неналежне виконання ТОВ "Луганськспецекскавація" обов’язків, передбачених законодавчими нормами, щодо працевлаштування інвалідів.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Згідно звіту за формою №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві становила 114 осіб, середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 8319,30 грн., тому з урахуванням положень ст.20 наведеного Закону відповідач зобов’язаний сплатити адміністративно-господарські санкції за не прийняття мір по працевлаштуванню 2-х інвалідів в розмірі 16368,60 грн.. Вказана сума адміністративно-господарських санкцій визначена самим відповідачем у наведеному звіті.

За ч. 3 ст.20 Закону сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до ч. 3 ст.20 Закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

У відповідності до ч. 2 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Розмір пені обчислюється, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк, з урахуванням наведеної норми підлягає стягненню пеня в розмірі 838,32 грн..

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" у разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом. Позивач з урахуванням наданих повноважень обґрунтовано звернувся до суду про стягнення з відповідача несплачених у добровільному порядку адміністративно-господарських санкцій. Відповідач не виконав покладені на нього обов’язки щодо прийняття відповідних мір по працевлаштуванню інвалідів, передбачених законодавчими нормами, тому позовні вимоги позивача обґрунтовані .

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішень порушені норми матеріального та процесуального права, тому касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції при ухваленні судових рішень порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованих рішень, які підлягають скасуванню з винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог за їх обґрунтованістю, виходячи з вищенаведеного.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 220, 221, 222, 223, 225, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Керуючись ст.ст. 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного від 8 грудня 2010 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення.

Позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськспецекскавація" про стягнення штрафних санкцій задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськспецекскавація" на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів штрафних санкцій в сумі 16368,60 грн. та пені в сумі 838,32 грн., всього загальною сумою 17476,92 грн..

постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст. 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.