Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф.,

Штульман І.В.,

Малиніна В.В.,

Мойсюка М.І.,

Гашицького О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано–Франківської області про перерахунок пенсії за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано–Франківської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року,

У червні 2009 року ОСОБА_6 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано–Франківської області, в якому просила визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати відповідача зробити перерахунок пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22 червня 2009 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 65563,28 гри. не донарахованої і невиплаченої їй державної і додаткової пенсії за період з 01 травня 2006 року по 01 квітня 2009 року та зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області надалі виплачувати ОСОБА_6 державну та додаткову пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області задоволено частково, постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22 червня 2009 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково.

Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-франківської області провести нарахування та виплату державної й додаткової пенсій ОСОБА_6 з 01 травня 2006 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 01 квітня 2009 року включно відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з мінімального розміру пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-франківської області подало касаційну скаргу, в якій зазначило, що приймаючи рішення суд порушив норми матеріального та процесуального права та просить його скасувати.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Судами встановлено, що позивач має статус учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її віднесено до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і встановлено другу групу інвалідності в зв’язку із захворюванням пов’язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), особам віднесеним до І категорії, які є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою у розмірі – 75% мінімальної пенсії за віком.

Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що положення ч. з ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом (1058-15) , однак за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком, подібне не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України "Про статус соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка набрала чинності з 1 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенси, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що п.28 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) внесено зміни до Закону України "Про статусі соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , проте рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року (v010p710-08) визнано неконституційними положення п.28 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , а тому позовні вимоги в частіші з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року включно щодо зобов’язання відповідача провести нарахування та виплату державної і додаткової пенсії у відповідному процентному розмірі мінімальної пенсії за віком є неаргументовані та задоволенню не підлягають. В той же час колегія суддів апеляційного суду вказала на те, що суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого висновку, щодо стягнення з відповідача конкретно-визначеної суми, оскільки відповідно до вимог п. з ч. 2 ст. 64 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"обов’язок по здійсненню функцій щодо призначення (перерахунок), забезпеченню своєчасного та в повному обсязі фінансування і виплати пенсії та надання соціальних пільг покладено на дирекцію Пенсійного фонду та її територіальні органи і визначення розмірів конкретної заборгованості перед позивачем є неможливим без проведення УПФУ в м. Луцьку відповідного перерахунку його пенсії на підставі даних відповідної пенсійної справи, тому колегія суддів вірно прийшла до висновку, що позовна вимога про стягнення визначеної самим позивачем суми заборгованості задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з вказаним висновком суду апеляційної інстанції.

Доводи Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано–Франківської області викладені у касаційній скарзі не спростовують висновку суду, тому підстав для скасування або зміни рішення суду апеляційної інстанції не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст..220, 222, 223, 224, 231 КАС України (2747-15) ,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано–Франківської області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.