К-32349/10-С Про стягнення невиплаченої суми щомісячної державної допомоги - 02.02.2011 Прийняття

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_7 до Управління Пенсійного фонду України в Балтському районі Одеської області про стягнення невиплаченої щомісячної державної допомоги дітям війни за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Балтському районі Одеської області на постанову Балтського районного суду Одеської області від 22 червня 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2010 року,

Позивач, звернулась в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Балтському районі Одеської області про зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну соціальну допомогу як дитині війни.

Постановою Балтського районного суду Одеської області від 22 червня 2009 року залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2010 року - позов задоволено частково.

Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Балтському районі Одеської області здійснити ОСОБА_7 перерахунок розміру щомісячної соціальної допомоги до пенсії, як дитині війни, встановленої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"виходячи з 30 відсотків мінімальної пенсії за віком встановленої ч. 1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове пенсійне страхування"та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період часу з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року. В задоволені решти позовних відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції Управління Пенсійного фонду України в Балтському районі Одеської області подало касаційну скаргу, в якій зазначило, що приймаючи рішення суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права та просить їх скасувати.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції, з чим повністю погодився суд апеляційної інстанції встановлено, що ст. 6 Закону України "Про соціальний статус дітей війни" (в редакції Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-IV (2195-15) ) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"від 20 грудня 2005 року №3235-ІV, дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"від 18 листопада 2004 року №2195-ІV на 2006 рік зупинено. Законом України (3367-15) "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"від 19 січня 2006 року №3367-ІV, п.17 ст.77 вказаного Закону виключено, а ст. 110 викладено в новій редакції, згідно якої[ пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"від 18 листопада 2004 року №2195-IV, запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Однак протягом 2006 року Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів відповідних нормативно-правових актів не видавалось і положення ст. 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"в зазначеній частині нереалізовані.

Таким чином, у 2006 році відповідач не мав правових підстав для нарахування підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитина війни, а тому суд першої інстанції правильно вважав, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"було зупинено на 2007 рік пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"від 19 грудня 2006 року № 489-V. Рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону.

Отже, право позивача на нарахування відновилося з дня прийняття рішення Конституційним судом України по справі № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) . Таким чином позивачу потрібно нараховувати соціальну допомогу у період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"від 28 грудня 2007 року №107-VІ (107-17) підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) , відповідно до яких до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) було визнано таким, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними) п. 41 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів"Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , в частині обмеження виплат дітям війни. Положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Враховуючи вищевикладене, за 2008 рік розрахунок виплат повинен проводитися за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з вказаними висновками судів першої та апеляційної інстанції.

Доводи Управління Пенсійного фонду України в Балтському районі Одеської області викладені у касаційній скарзі не спростовують висновків судів, тому підстав для скасування або зміни рішень судів першої та апеляційної інстанції не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.