Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., Федорова М.О.,

секретар судового засідання Євтушевський В.М.,

за участю:

представника позивача –Белінського В.Є.,

представника відповідача-2 – Кириченка Б.Б.,

представника Генеральної прокуратури України – Суходольського С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2007 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2008 року

у справі № А37/105-07

за позовом Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод"

до 1. Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області,

2. Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську,

за участю Прокурора міста Дніпропетровська

про стягнення процентів, нарахованих на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість, -

Закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод"(далі –позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області (далі –відповідач-1), Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську (далі –відповідач-2) про стягнення з Державного бюджету України на користь ЗАТ з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод"суми процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість, за податковий період - грудень 2003 року в сумі 580972,00 грн. (в редакції заяви про зміну розміру позовних вимог від 10 квітня 2007 року № юр/499).

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2007 року позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод"суму процентів, нараховану на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість, за податковий період –грудень 2003 року в сумі 580972,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод"1700,00 грн. судових витрат.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2008 року постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2008 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу Закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод", посилаючись на те, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2008 року –без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, відповідача-2 та Генеральної прокуратури України, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ЗАТ з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод"подало до СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2003 року, у якій позивач задекларував суму податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету за підсумками поточного звітного періоду –16815167,00 грн. (рядок 21), в тому числі експортне відшкодування –3846691,00 грн. (рядок 23), решта суми –12968476,00 грн. задекларована до відшкодування з бюджету після погашення податкових зобов’язань протягом трьох наступних звітних періодів (рядок 25).

Вказані суми були відшкодовані позивачу: 3846691,00 грн. перераховано в рахунок сплати податку на прибуток на підставі висновку СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську від 29 березня 2004 року № 45 про суми відшкодування податку на додану вартість, що підтверджується платіжним дорученням УДК у Дніпропетровській області від 30 березня 2004 року; на суму 12968476,00 грн. позивачем було придбано облігації внутрішньої державної позики, що підтверджується виписками з рахунку в цінних паперах в АКБ "Райфайзенбанк Україна"№ 005170 станом на 25 серпня 2004 року та станом на 31 серпня 2004 року.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що згідно приписів Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) заборгованість з податку на додану вартість виникає незалежно від способу відшкодування податку, у зв’язку з чим розрахування періоду прострочення погашення суми податку з моменту закінчення місяця, наступного після подачі декларації, правомірно здійснене позивачем.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Саме нормами зазначеного пункту Закону (168/97-ВР) регулюються всі питання, пов'язані із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Як вбачається з матеріалів справи, наявність у позивача переплати по податку на додану вартість у сумі 12986476,00 грн. відповідачем-2 не заперечується та підтверджується рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24 червня 2004 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2004 року, у справі № 36/155 за позовом ЗАТ з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод"до СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську про стягнення суми бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за податковий період з 01 грудня 2003 року по 31 грудня 2003 року у сумі 12986476,00 грн.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Сплата податку провадиться не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за звітним періодом.

Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні.

За приписами абзаців 1-3, 5 підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації. Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами. Правила випуску, обігу та погашення казначейських чеків встановлюються законодавством. Суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Пунктами 6.3-6.5 статті 6 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та |Головним управлінням Державного казначейства України від 02 липня 1997 року № 209/72 (z0263-97) (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що на суму бюджетної заборгованості податковими органами в особовому рахунку платника після повного перерахунку коштів з бюджету нараховуються відсотки на рівні 120 відсотків річних від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Податкові органи повідомляють платника податку про належні йому суми відсотків за бюджетною заборгованістю, які можуть бути перераховані на його рахунок, направлені на погашення податкової заборгованості з податку на додану вартість.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, сума бюджетного відшкодування розмірі 12968476,00 грн. не була своєчасно відшкодована платнику податків, тобто є бюджетною заборгованістю на яку, відповідно до абзацу 5 підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"позивачем було правомірно нараховано проценти.

За таких обставин, судова колегія касаційної інстанції погоджується з попередніми судовими інстанціями, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення відсотків за несвоєчасність відшкодування суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 580972,00 грн., з урахуванням того, що 25 серпня 2004 року сума бюджетної заборгованості з податку на додану вартість була повністю відшкодована позивачу.

Посилання податкового органу про пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом свої прав, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірно були відхилені судами попередніх інстанцій, як необґрунтовані, з огляду на наступне.

При вирішенні конкуренції між положеннями частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України і нормами статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"слід враховувати приписи частини 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом (2747-15) та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Отже, доводи касаційної скарги відповідача-2 щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у зв'язку із пропуском позивачем річного строку звернення до суду є безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2007 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.