К-32304/10-С Про скасування рішень та постанови щодо відкриття виконавчого провадження - 02.02.2011 Прийняття

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції про скасування рішень та зобов’язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року,

Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначав, що у відділі Державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції Донецької області на виконані перебуває виконавче провадження ВП №17313752, відкрите на підставі виконавчого документу –постанови Амвросіївської митниці від 09 лютого 2009 року в справі про порушення митних правил №0005/70100/09, боржником в якому є ОСОБА_6

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2010 року залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції ОСОБА_6 подав касаційну скаргу, в якій зазначав, що приймаючи рішення суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права та просить їх скасувати.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що постановою Амвросіївської митниці від 09 лютого 2009 року про накладення адміністративного стягнення в справі про порушення митних правил №0005/70100/09 ОСОБА_6 як посадову особу –генерального директора Українсько-Канадського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас-Ліберті"визнано винним в скоєнні порушення митних правил, передбаченого ст. 355 Митного кодексу України; на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500 грн. Роз’яснено, що постанова набуває законної сили після закінчення строку оскарження у відповідності зі ст. 393 Митного кодексу України.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2009 року рішення Харцизького міського суду Донецької області від 03 вересня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_6 до Амвросіївської митниці про визнання протиправною постанови Амвросіївської митниці від 09 лютого 2009 року про накладення адміністративного стягнення скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову.

Протягом 15 днів в порядку, встановленому ст. 403 Митного кодексу України постанова Амвросіївської митниці від 09 лютого 2009 року про накладення адміністративного стягнення виконана не була.

У зв’язку з цим 11 грудня 2009 року Амвросіївською митницею разом із супровідним листом №9-23/2657 постанову митного органу разом з копією постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2009 року направлено на примусове виконання до відділу Державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції Донецької області.

Постановою відділу Державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції Донецької області від 08 лютого 2010 року ВП №17313752 на підставі вказаної постанови відкрито виконавче провадження.

10 лютого 2010 року копію постанови про відкриття виконавчого провадження простою кореспонденцією направлено на адресу сторін виконавчого провадження, про що зроблено відповідний запис в журналі реєстрації вихідної кореспонденції під №3316.

Оскільки в добровільному порядку виконавчий документ виконано не було тому державний виконавець розпочав примусове його виконання. В межах виконавчого провадження державним виконавцем прийнято постанову від 17 червня 2010 року ВП №17313752 про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 8 500 грн. та постанову від 17 червня 2010 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 3,74 грн.

Представниками сторін не спростовувалось, що вказані постанови позивачем одержано 22 червня 2010 року разом з розпорядженням державного виконавця, яке направлено на адресу підприємства, генеральним директором якого є боржник.

Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження"визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.

Відповідно до ст. 3 вказаного Закону примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом (606-14) .

Згідно цього Закону (606-14) державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи, зокрема, як постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Постанова Амвросіївської митниці про накладення адміністративного стягнення в справі про порушення митних правил в розумінні ст. 3 вказаного Закону є виконавчим документом.

Вимоги до виконавчого документа визначені ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої у виконавчому документі повинні бути зазначені:

1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ;

2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;

3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання чинності рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою. Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

Статтею 21 Закону України "Про виконавче провадження"визначено, що постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох місяців. Форма постанови митного органу в справі про порушення митних правил затверджена наказом Державної митної служби України від 21 квітня 2003 року №261 "Про затвердження форм процесуальних документів у справах про порушення митних правил" (z0348-03) . Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення визначений статтею 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Форма та зміст постанови Амвросіївської митниці в справі про порушення митних правил, що подана на примусове виконання, відповідали вимогам спеціального законодавства –зазначеного наказу Державної митної служби України та Кодексу України про адміністративні правопорушення (80731-10) .

Не зазначення в ній ідентифікаційного коду боржника, наявність якого відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) у виконавчому документі не є обов’язковою, не може бути підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Згідно з ч. 7 ст. 393 Митного кодексу України скарга на постанову митного органу подається протягом десяти днів з дати вручення заінтересованій особі копії постанови у справі або повідомлення про прийняте рішення. У разі пропуску цього строку з поважних причин він за заявою заінтересованої особи може бути поновлений відповідно регіональною митницею, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи або судом.

Порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил та внесення подання прокурором на постанову визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення (80731-10) та іншими законами.

Відповідно до ст. ст. 403 й 404 Митного кодексу України (92-15) штраф повинен бути сплачений особою, що вчинила порушення митних правил, не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення або надіслання їй копії постанови митного органу про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови або внесення на неї подання прокурором - не пізніше п'ятнадцяти днів із дня залишення скарги без задоволення або з дня відхилення подання.

У разі якщо штраф не буде сплачений у строки, установлені ст. 403 Митного кодексу України, то постанова митного органу надсилається для примусового виконання районному, міському (міста обласного значення), районному в місті відділу державної виконавчої служби.

Апеляційний суд зазначив, що з огляду на наведені положення законодавства визначення конкретної дати набрання чинності постановою митного органу і дати її пред’явлення до виконання, залежить від наведених в законодавстві чинників, у зв’язку з чим зазначення їх на час винесення постанови є неможливим. Вказане також відповідає наказу Державної митної служби України від 21 квітня 2003 року №261 "Про затвердження форм процесуальних документів у справах про порушення митних правил" (z0348-03) .

Постанова Амвросіївської митниці в справі про порушення митних правил оскаржувалася в судовому порядку, у зв’язку з чим не могла бути відразу ж подана на примусове виконання.

Так, постанова митним органом винесена 09 лютого 2009 року, за результатами оскарження в судовому порядку 13 листопада 2009 року Донецьким апеляційним адміністративним судом прийнято постанову, яка набрала законної сили, 11 грудня 2009 року постанову митного органу разом з копією судового рішення, що набрало законної сили, направлено на примусове виконання до відповідного відділу державної виконавчої служби, після чого державним виконавцем і було відкрито виконавче провадження. Отже, подача вказаного виконавчого документа на виконання відбулася після набрання законної сили судовим рішенням, яким вказана постанова визнана правомірною, та закінчення 15-денного строку на сплату штрафу, що відповідало вимогам законодавства.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій зазначили, що посилання позивача на те, що ще 09 травня 2009 року закінчився строк пред’явлення постанови митного органу до виконання, є неприйнятними.

Статтею 24 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) визначено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом (606-14) , та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом (606-14) .

Тому апеляційний суд вірно погодився із висновком суду першої інстанції, що приймаючи постанову про відкриття виконавчого провадження суб’єкт владних повноважень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.

Відповідно до частини 5 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження"копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Відповідно до ст. 27 вказаного Закону, яка регулює питання направлення документів виконавчого провадження, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією.

Статтею 30 вказаного Закону, яка регулює питання добровільного виконання рішень, визначено, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.

У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.

Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Невиконання виконавчого документа в добровільному порядку є підставою для початку його примусового виконання, що тягне за собою певні наслідки.

Відповідно до ст. 46 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом.

Виконавчий збір не стягується із страховиків, які здійснюють державне обов'язкове особисте страхування, при виконанні державними виконавцями рішень про стягнення коштів за державним обов'язковим особистим страхуванням, а також з осіб, звільнених від його сплати згідно з законодавством, а також за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог.

Відповідно до статті 45 вказаного Закону про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з вказаними висновками судів першої та апеляційної інстанції.

Доводи ОСОБА_6 викладені у касаційній скарзі не спростовують висновків судів, тому підстав для скасування або зміни рішень судів першої та апеляційної інстанції не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст..220, 222, 223, 224, 231 КАС України (2747-15) ,

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року –без змін.