Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.І.,

суддів Білуги С.В.,

Загороднього А.Ф.,

Заїки М.М.,

Ліпського Д.В.,

та секретаря - Бруя О.Д.,

за участю представника Міністерства Оборони України –Дмітрієва А.А. та представника військової частини А0952 –Ільницького С.В.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на постанову окружного адміністративного суду м. Київ від 02.07.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2009 у справі за позовом ОСОБА_6 до Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, Державного казначейства України, третя особа - військова частина А 0952 Міністерства оборони України про поновлення на посаді, стягнення грошових коштів за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

У вересні 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, Державного казначейства України, третьої особи - військової частини А 0952 Міністерства оборони України про поновлення на посаді, стягнення грошових коштів за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Постановою окружного адміністративного суду м. Київ від 02.07.2008 залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2009 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_6 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та задовольнити його позовні вимоги повністю.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, вбачає порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при прийнятті рішення, і тому вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої та апеляційної інстанцій –скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно наказу начальника Генерального штабу Збройних сил України № 58 від 20.07.2006 року ОСОБА_6 було призначено на посаду старшого офіцера відділення спеціальної підготовки в Центрі спеціального призначення (протидія диверсіям та терористичним актам). В період з 03.11.2006 по 09.11.2006 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Миколаївської комунальної центральної лікарні з діагнозом "перфоративна виразка дванадцятипалої кишки, перитоніт". А з 09.11.2006 по 24.11.2006 позивач перебував на лікуванні у відділені невідкладної хірургії Центрального військового клінічного госпіталю.

В подальшому, 17.04.2007 року згідно розпорядження командира військової частини А0952 від 27.02.2007 року позивач пройшов обстеження військово-лікарською комісією ГВКГ Міністерства оборони України, за результатами якого капітана ОСОБА_6 було визнано обмежено придатним до військової служби.

02.06.2007 року атестаційною комісією військової частини А 0952 було ухвалено рішення про невідповідність ОСОБА_6 займаній посаді та необхідність його звільнення з лав Збройних Сил України за станом здоров’я. А наказом начальника Генерального штабу –Головнокомандуючого Збройних Сил України № 290 від 24.07.2007 року позивача було звільнено з військової служби у запас за згідно пп. "в"п. 63 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України (1053/2001) за станом здоров’я.

Відповідно до п. "б"ч. 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу"контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби за станом здоров’я –на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби.

Аналогічна норма закріплена і у пункті 63 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України (1053/2001) .

Приписами пункту 7.9 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 16.07.2002 № 237 (z0647-02) визначено, що рішення щодо подальшого проходження служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами), які визнані обмежено придатними до проходження військової служби в мирний час, приймає посадова особа до чиєї номенклатури призначення належить посада, яку обіймає військовослужбовець на підставі відповідних клопотань.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи даний спір не звернули уваги на те, що позивач проходив військову службу за контрактом. Даний контракт чи його копія в матеріалах справи відсутні. При цьому, сам контракт не був предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили повністю всі умови проходження служби, підстави її припинення відповідно до умов контракту.

У постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення"від 29.12.1976р. № 11 (v0011700-76) звертається увага на те, що визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Приймаючи рішення у даній справі, суди першої та апеляційної інстанцій не в повній мірі встановили обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також не дали оцінку всім доказам, з яких суди першої та апеляційної інстанцій виходили при задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що вказані порушення норм матеріального права не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до вимог частини 1 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Київ від 02.07.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2009 скасувати, а справу за позовом ОСОБА_6 до Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, Державного казначейства України, третя особа - військова частина А 0952 Міністерства оборони України про поновлення на посаді, стягнення грошових коштів за час вимушеного прогулу та моральної шкоди направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.