Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого – Смоковича М.І.,

суддів: Мироненка О.В., Мороз Л.Л., Горбатюка С.А., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Мелітополі Запорізької області про стягнення недоплаченої допомоги дитині війни, провадження в якій відкрито,

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Мелітополі Запорізької області на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 березня 2009 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2009 року,

У лютому 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Мелітополі Запорізької області про стягнення недоплаченої допомоги дитині війни.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що відповідно до Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) (далі –Закон про соціальний захист дітей війни) вона має статус дитини війни. Частиною першою статті 6 цього Закону, що набрав чинності з 1 січня 2006 року, дітям війни встановлено підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач не виконує вимог указаного Закону (2195-15) та не виплачує пенсію у підвищеному розмірі.

Позивач просила визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Мелітополі Запорізької області з невиплати щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та зобов’язати відповідача нарахувати і виплатити їй пенсію з урахуванням підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 1 лютого 2009 року.

Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 березня 2009 року позовні вимоги задоволені частково. Судом зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в місті Мелітополі Запорізької області донарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 22 травня 2008 року по 31 січня 2009 року з урахуванням підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про соціальних захист дітей війни". У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2009 року змінено постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 березня 2009 року. Судом зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в місті Мелітополі Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно статті 6 Закону України "Про соціальних захист дітей війни"та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"за період з 22 травня 2008 року по 31 січня 2009 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в місті Мелітополі Запорізької області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Управління Пенсійного фонду України в місті Мелітополі Запорізької області, з 22 травня 2008 року до 31 січня 2009 року, на порушення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни безпідставно не здійснювало ОСОБА_1 нарахування щодо підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Висновки судів відповідають обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій установлено, і це не заперечують сторони, що ОСОБА_1, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію. Відповідно до статті 1 Закону про соціальний захист дітей війни позивач має правовий статус дитини війни. Крім того, згідно зі статтею 6 цього Закону вона має право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно з пунктом 1 розділу ІV "Прикінцеві положення"Закону про соціальний захист дітей війни (2195-15) цей Закон (2195-15) набирає чинності з 1 січня 2006 року. Частиною першою статті 6 цього Закону встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

У зв’язку з такими нормами матеріального права та непідвищенням пенсії позивач просила визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов’язати його провести відповідне підвищення пенсії з 1 січня 2006 року по 1 лютого 2009 року.

Щодо підвищення пенсії за 2006 рік, то суди правильно відмовили в задоволенні позову з посиланням на те, що не настали встановлені законодавством умови такого підвищення.

Зокрема, пунктом 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Однак, Законом України від 19 січня 2006 року N 3367-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3367-15) пункт 17 статті 77 виключено та статтею 110 (викладеною цим Законом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Цей Закон був опублікований 22 березня 2006 року, а тому набрав чинності 2 квітня 2006 року.

Тобто, з 2 квітня 2006 року стаття 6 Закону про соціальний захист дітей війни знову почала діяти. Але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець, могло здійснюватись лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Судами попередніх інстанцій установлено, що такі умови не настали, тому правильними є висновки цих судів про відмову в задоволенні позову щодо підвищення пенсії за 2006 рік. Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , зокрема пунктом 12 статті 71, знову було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Однак Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року (v0a6p710-07) №6-рн/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону.

Відтак, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову щодо відмови в здійсненні підвищення пенсії з 1 січня по 9 липня 2007 року, оскільки в цей період дію норми, яка визначала право позивача на зазначене підвищення пенсії, було зупинено. Суд не може застосувати недіючу норму. Також протягом указаного терміну діяли приписи статті 111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яка по-іншому регулювала ці правовідносини, та, оскільки, ця норма прийнята пізніше в часі, то вона мала пріоритет над статтею 6 Закону про соціальний захист дітей війни.

Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни. Тобто з часу прийняття цього рішення у позивача відновилось право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідач, ігноруючи зазначені норми матеріального права, не здійснив це підвищення пенсії, чим порушив указане право позивача. Тому правильними є висновки цих судів про те, що протиправною є бездіяльність відповідача щодо нездійснення підвищення пенсії в період із 9 липня по 31 грудня 2007 року.

Що ж до нарахування підвищення до пенсії за 2008 рік, то законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , зокрема підпунктом 2 пунктом 41 Розділу ІІ, були внесені зміни у статтю 6 Закону про соціальний захист дітей війни, відповідно до яких, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (v010p710-08) (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнані неконституційними положення підпункту 2 пункту 41 Розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) щодо змін, унесених до статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни.

Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни в їх первинній редакції.

Таким чином, правильними є висновок судів попередніх інстанцій про те, що протиправною є бездіяльність відповідача щодо нездійснення підвищення пенсії з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що Управління Пенсійного фонду України в місті Мелітополі Запорізької області наполягало на відмові у його задоволенні у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду.

За приписами статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Оскільки позивач звернулася до суду за захистом своїх прав 9 лютого 2009 року та в якості причини його пропущення у своєму клопотанні про поновлення строку звернення до суду зазначила свою необізнаність у правових питаннях, яка не може бути визнана поважною, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні вимог позивача за період з 1 січня 2006 року до 8 лютого 2008 року.

Щодо підвищення пенсії за 2009 рік, то дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"не обмежена Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" (835-17) , тому обґрунтованими та законними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про здійснення нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 22 травня 2008 року по 31 січня 2009 року.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують указаних висновків судів попередніх інстанцій.

З урахуванням викладеного рішення апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи зміни немає.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Мелітополі Запорізької області залишити без задоволення.

Постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 березня 2009 року в незміненій частині та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2009 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі.