21-535а15 Про визнання протиправною та скасування постанови - Текст документа

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Люкс-Дніпро" (далі - Товариство) до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області (далі - Інспекція) про визнання протиправною та скасування постанови,

У лютому 2014 року Товариство звернулося до суду з позовом до Інспекції, у якому просило визнати неправомірним рішення відповідача та скасувати постанову від 26 червня 2013 року № Д59-10.

На обґрунтування позову Товариство послалося на те, що протоколом про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 25 червня 2013 року та актом перевірки від 25 червня 2013 року не встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства.

Суд установив, що 18 червня 2013 року Інспекція винесла направлення на здійснення планової перевірки на об'єкти житлового комплексу із будівлею комерційного призначення по вул. Набережній ім. В.І. Леніна, буд. 62а у м. Дніпропетровську. Це направлення винесено на підставі наказу Інспекції від 20 березня 2013 року № 34ОД.

25 червня 2013 року службові особи відповідача за результатами проведення планової перевірки позивача склали акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, яким встановлено правопорушення.

25 червня 2013 року за результатами перевірки відповідач склав протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким зобов'язано усунути порушення відповідно до норм містобудівного законодавства.

26 червня 2013 року Інспекція винесла постанову № Д59-10 про накладення штрафу в сумі 103 230 грн за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а саме: під час планової перевірки встановлено, що позивач навів недостовірні дані в декларації про початок будівельних робіт житлового комплексу з будівлею комерційного призначення, зареєстрованій 21 січня 2013 року за № ДП 08083130170129.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 23 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року, у задоволенні позову відмовив.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку щодо правомірності дій відповідача при проведенні перевірки та винесенні постанови з огляду на наявність порушень з боку Товариства у сфері містобудівної діяльності.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13 січня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки касаційна скарга визнана необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Не погоджуючись з ухвалою суду касаційної інстанції, Товариство звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах Закону України від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (208/94-ВР) та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (553-2011-п) . Просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 13 січня 2015 року та прийняти нове рішення.

На обґрунтування заяви Товариство додало копії рішень Вищого адміністративного суду України від 15 січня та 12 березня 2015 року (справи №№ К/800/33957/13, К/800/38408/14 відповідно), які, на його думку, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм права у подібних відносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що підстав для задоволення заяви немає.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції відмовив у відкритті касаційного провадження, погодившись із висновками судів попередніх інстанцій про те, що Товариство навело недостовірні дані в декларації про початок будівельних робіт житлового комплексу з будівлею комерційного призначення, оскільки висновок Головного архітектурно-планувального управління міської ради від 23 лютого 2011 року № 09/8-33 щодо відповідності фактичного розміщення об'єкта вимогам містобудівної діяльності, зазначений Товариством у декларації про початок виконання будівельних робіт, не є містобудівними умовами й обмеженнями, адже він за формою не відповідає Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх складу та змісту (z0912-11) , затвердженому наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 7 липня 2011 року № 109.

Водночас в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15 січня 2015 року (справа № К/800/33957/13) касаційний суд дійшов висновку про те, що відповідач при притягненні позивача до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності неправильно застосував норми закону та неправильно визначив розмір штрафу.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12 березня 2015 року (справа № К/800/38408/14) суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову та скасування постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області, дійшов висновку про те, що позивача притягнуто до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, вчинення яких не встановлено у передбаченому законом порядку.

Аналіз наведених рішень касаційного суду не дає підстав вважати, що він неоднаково застосував норми матеріального права, оскільки ухвалення протилежних рішень стало наслідком встановлення судом під час розгляду цих справ різних фактичних обставин щодо відповідності (невідповідності) дій Інспекції під час проведення перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Відповідно до частини першої статті 244 КАС Верховий Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України