Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого –Смоковича М.І,

суддів: Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Мороз Л.Л., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом : ОСОБА_1 до Волноваського районного центру зайнятості, Донецького обласного центру зайнятості про часткове скасування наказу, провадження по якій відкрито,

за касаційною скаргою: Донецького обласного центру зайнятості на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2008 року,

У травні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Волноваського районного центру зайнятості (відповідач-1), Донецького обласного центру зайнятості (відповідач-2) про часткове скасування наказу.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що в березні 2008 року, за дорученням відповідача-1 спеціалістами центру була проведена самоперевірка особових справ безробітних, які під час попередньої реєстрації в Волноваського районного центру зайнятості приймали участь в оплачуваних громадських роботах, були зняті з обліку та повторно звернулись за сприянням у працевлаштуванні. Позивачем була подана інформація про виявлених осіб, які під час перебування на обліку у центрі зайнятості працювали на оплачуваних громадських роботах, згідно трудового договору. При самоперевірці були встановлені факти порушення вимог пункту 3.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності щодо зарахування до страхового стажу періоду участі безробітного в оплачуваних громадських роботах без настання у особи нового страхового випадку, що призвело до прийняття невірного рішення щодо надання особам статусу безробітного замість його поновлення та переплати матеріального забезпечення на випадок безробіття.

За результатами проведеної самоперевірки директором Волноваського районного центру зайнятості був виданий наказ №37 від 4 квітня 2008 року "Про проведення роботи щодо усунення порушень"та направлена до відповідача-2 службова записка про застосування до відповідальних спеціалістів відповідних заходів. Наказом Донецького обласного центру зайнятості №155 від 21 квітня 2008 року зобов’язано провести утримання у розмірі середньомісячної заробітної плати працівників в рахунок відшкодування шкоди заподіяної Центру зайнятості при виконанні службових обов’язків за списком у тому числі і з заробітної плати ОСОБА_1. Вказані накази, на думку позивача, не відповідають вимогам закону та являються неправомірними.

Просила суд скасувати наказ Волноваського районного центру зайнятості №37 від 4 квітня 2008 року та наказ Донецького обласного центру зайнятості №155 від 21 квітня 2008 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2008 року, залишеною без зміни ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2008 року, позовні вимоги задоволено повністю.

У касаційній скарзі Донецький обласний центр зайнятості, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати їх рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 працює на посаді провідного спеціаліста відділу надання соціальних послуг з працевлаштування Волноваського районного центру зайнятості. 21 квітня 2008 року пунктом 3 наказу Донецького обласного центру зайнятості "Про порушення чинного законодавства"№155 зобов’язано начальника відділу фінансів та бухгалтерського обліку –головного бухгалтера Волноваського районного центру зайнятості провести утримання у розмірі середньомісячної заробітної плати із заробітної плати позивача. До зазначеного наказу були внесені зміни наказом Донецького обласного центру зайнятості №194 від 29 травня 2008 року, згідно яких утримання у розмірі середньомісячної заробітної плати із заробітної плати ОСОБА_1 провести протягом поточного року з урахуванням вимог статей 127, 128, 132, 136 Кодексу Законів про працю України.

Порушення, які стали підставою для притягнення позивача до матеріальної відповідальності, були встановлені під час проведення перевірки, у березні 2008 року, директором та іншими спеціалістами Волноваського районного центру зайнятості, результати якої викладені у службовій записці від 2 квітня 2008 року в якій повідомлялось, що при перевірці були встановлені порушення пункту 3.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності щодо зарахування до страхового стажу періоду участі безробітного в оплачуваних громадських роботах без настання у особи нового страхового випадку та неправильне заповнення реєстраційних даних особи в базі ЄІАС, що стосуються його трудової діяльності. Тобто, замість останнього місця роботи за трудовою книжкою, було внесено запис про роботу на громадських оплачуваних роботах як останнього місця роботи. Вказане порушення призвело до прийняття невірного рішення щодо надання особам статусу безробітного замість його поновлення та переплати матеріального забезпечення на випадок безробіття у сумі 21026 грн. 64 коп., зокрема порушення допущені ОСОБА_1 за 7 особами, призвели до переплати суми допомоги у загальному розмірі 6137 грн. 88 коп.

Загальні підстави і умови матеріальної відповідальності працівників встановлені статтею 130 Кодексу законів про працю України, до яких відносяться: факт нанесення шкоди підприємству, установі, організації; порушення працівником покладених на нього трудових обов’язків; наявність відповідальності тільки за прямої дійсної шкоди та лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і наявність винних протиправних дій (бездіяльності) працівника при заподіянні шкоди підприємству, установі, організації.

Відповідно до статті 132 Кодексу законів про працю України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Згідно з статтею 138 Кодексу законів про працю України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.

Із матеріалів справи видно, що шкода нанесена Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, робочим органом Виконавчої дирекції якого є відповідач-1. Відповідно до спірного наказу №155 від 21 квітня 2008 року розмір нанесеної шкоди складає більше 20 тисяч грн. Проте, розмір шкоди, заподіяної безпосередньо позивачем, вказаним наказом не визначений, як і розмір середньомісячної заробітної плати позивача.

Також, відповідно до пункту 2.14 посадової інструкції до обов’язків позивача відноситься визначення підстави щодо надання статусу безробітного особі, яка шукає роботу, та відповідного розміру допомоги по безробіттю.

Пункт 3 посадової інструкції визначає права позивача, якими зокрема, є внесення пропозицій директору районного центру зайнятості щодо прийняття рішення.

Згідно з пунктом 8 Положення Волноваського районного центру зайнятості, директор центру є розпорядником коштів центру, несе персональну відповідальність за організацію діяльності центру, за раціональне і ефективне використання коштів та майна. Директор центру зайнятості несе відповідальність за виконання покладених на центр завдань, цільове використання коштів та майна.

Колегія суддів, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що рішення про виплату допомоги приймає не безпосередньо ОСОБА_1, а директор районного центру зайнятості, тому, відсутній факт заподіяння прямої дійсної шкоди з боку позивача Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, порушення щодо надмірної виплати допомоги по безробіттю, були виявлені під час перевірки у березні 2008 року, результати, якої викладені у службовій записці 2 квітня 2008 року. Наказ про притягнення до матеріальної відповідальності позивача був прийнятий вищестоящим органом Волноваського районного центру зайнятості –Донецьким обласним центром зайнятості 21 квітня 2008 року.

Із статті 136 Кодексу законів про працю України видно, що покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника. Розпорядження власника або уповноваженого ним органу, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові.

Отже, відповідачем-2 був пропущений строк притягнення позивача до матеріальної відповідальності, оскільки момент, з якого починається обчислення строку –це день виявлення порушення, тобто день коли була проведена перевірка, якою встановлені зазначені порушення.

Виходячи з вище наведеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що Волноваським районним центром зайнятості не були дотримані всі обов’язкові умови, за яких працівник може бути притягнутий до матеріальної відповідальності, а також порушення вчинене позивачем не могло призвести до неправомірної виплати допомоги в зв’язку з відсутністю повноважень у ОСОБА_1. щодо прийняття такого рішення.

Таким чином, суди попередніх інстанцій належним чином дослідили обставини справи, їм дана правильна правова оцінка, що обґрунтовано доводами судових рішень та не спростовується доводами касаційної скарги.

Враховуючи викладені обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені з дотриманням норма матеріального та процесуального права, тому підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Донецького обласного центру зайнятості залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2008 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.