К-14967/08-С Про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень - 01.02.2011 Прийняття

Постановою Господарського суду м. Києва від 29 травня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2008 року позов Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_5 (далі –позивач) до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва (далі –відповідач) задоволено повністю. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0003551704/0 від 27 жовтня 2006 року, № 0003561704/0 від 27 жовтня 2006 року, № 0003551704/1 від 15 січня 2007 року, № 0003561704/1 від 15 січня 2007, № 0003551704/2 від 27 березня 2007 року та № 0003561704/2 від 27 березня 2007 року. Судові витрати покладено на позивача.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 29 травня 2007 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2008 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що ДПІ у Солом’янському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку СПД-ФО ОСОБА_5 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 липня 2005 року по 30 червня 2006 року, за результатами якої складено акт № 2658-5997/17-408-2764607199 від 20 жовтня 2006 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення № 0003551704/0 від 27 жовтня 2006 року, яким позивачу визначено зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 28 233,22 грн. (28 233,22 грн. –основний платіж, 0,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції) та № 0003561704/0 від 27 жовтня 2006 року, яким позивачу визначено зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 65 043,00 грн. (43 362,00 грн. –основний платіж, 21 681,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення –без змін. Також, прийнято податкові повідомлення-рішення №0003551704/1 від 15 січня 2007 року, № 0003561704/1 від 15 січня 2007, № 0003551704/2 від 27 березня 2007 року та № 0003561704/2 від 27 березня 2007 року.

Перевіркою встановлено порушення СПД-ФО ОСОБА_5 підпункту "а"пункту 19.1 статті 19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин ( далі – Закон № 889-IV (889-15) ), оскільки до витрат позивачем віднесено витрати на послуги з розкрою покриття, дизайну покриття, обробки покриття, улаштування стяжки підлоги, які не пов’язані з одержанням доходу підприємцем.

Також, перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту "д" підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1 та 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі – Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ) у зв’язку з віднесенням до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум ПДВ, що не підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, оскільки в них відсутня повна юридична адреса платника податку.

Крім того, судами встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Єврокон Україна"(Генпідрядник) та СПД-ФО ОСОБА_5 (Субпідрядник) укладено договір субпідряду № 11/05-12 від 07 жовтня 2005 року, згідно умов якого позивач зобов’язаний виконати роботи з укладки підлоги на об’єкті за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, 29. Генпідрядником на рахунок позивача здійснено попередню оплату за будівельні матеріали у розмірі 50 450,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8 405,50 грн.

На виконання договірних зобов’язань, позивачем укладено договір підряду № 11/05 від 01 листопада 2005 року з Товариством з обмеженою відповідальністю "Важіль". Відповідно до розділу 3 Договору, роботи виконуються за допомогою інструментів підрядника з матеріалів ТОВ "Єврокон Україна".

Підтвердженням надання послуг підрядником є акт виконаних робіт. Факт оплати позивачем виконаних робіт в сумі 30 500,00 грн. підтверджується банківською випискою від 02 листопада 2005 року та податковою накладною № 110202 від 02 листопада 2005 року.

Крім того, на виконання договірних зобов’язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю "7 днів", згідно договору № 06/10/05 від 06 жовтня 2005 року, позивачем понесені витрати при проведенні підрядних робіт по передпродажній підготовці товару.

Зокрема, позивачем отримано послуги з дизайну покриття на суму 45 700,00 грн., згідно договору підряду № 01/11-05 від 01 листопада 2005 року, укладеним з СПД ОСОБА_6 Підтвердженням виконання робіт підрядником є відповідні акти прийому-передачі матеріалів та здачі-приймання виконаних робіт від 16 листопада 2005 року. Факт оплати позивачем виконаних робіт в сумі 150 500,00 грн. підтверджується банківською випискою від 16 листопада 2005 року та податковою накладною № 9 від 16 листопада 2005 року.

Також, позивачем отримано послуги з улаштування стяжки підлоги на суму 75 000,00 грн. згідно з договором підряду № 01/11-05 від 01 листопада 2005 року, укладеним з СПД ОСОБА_7 Пунктом 3.1 Договору передбачено виконання робіт з матеріалів контрагента позивача ТОВ "7 днів"за допомогою інструментів підрядника. Підтвердженням виконання робіт підрядником є відповідні акти прийому-передачі матеріалів та здачі-приймання виконаних робіт. Факт оплати позивачем виконаних робіт в сумі 75 000,00 грн. підтверджується банківською випискою від 16 листопада 2005 року та податковою накладною № 225 від 16 листопада 2005 року.

Крім того, позивачем для Приватного підприємства "Сівер"на підставі рахунку-фактури № СФ-09/03 від 09 березня 2006 року отримано послуги з обробки та розкрою ковролінових покриттів на суму 1 570,20 грн. згідно з договором № 01/03-06 від 01 березня 2006 року, укладеним з СПД ОСОБА_6 Підтвердженням виконаних робіт підрядником є акт прийому-передачі матеріалів від 27 березня 2006 року і відповідні акти виконаних робіт та здачі-приймання виконаних робіт від 28 березня 2006 року. Факт оплати позивачем виконаних робіт в сумі 1 918,20 грн. (в тому числі за надання послуг в сумі 1 570,20 грн.) підтверджується банківською випискою від 28 березня 2006 року та податковою накладною № 41 від 28 березня 2006 року.

Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, витрати позивача підтверджуються відповідними розрахунковими документами - банківськими виписками та актами виконаних робіт (послуг). Адреса виконання робіт (послуг) та їх вартість відображена в укладених договорах.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що висновок контролюючого органу про порушення позивачем підпункту "а"пункту 19.1 статті 19 Закону № 889-IV та заниження оподатковуваного доходу у зв’язку з віднесенням до складу витрат сум, що не підтверджені документально, є безпідставним.

Також, відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що факт наявності механічної помилки продавця, а саме в податковій накладній № 9 від 16 листопада 2005 року на суму ПДВ 25 083,34 грн., податковій накладній № 41 від 28 березня 2006 року на суму ПДВ 261,70 грн., податковій накладній № 225 від 16 листопада 2005 року на суму ПДВ 12 500,00 грн., в яких не вказано номер квартири позивача, не може слугувати підставою для їх неврахування при віднесенні сум до податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки вказані податкові накладні підтверджені, зокрема, фактичною оплатою в ціні придбання послуг та їх отримання. Крім того, повна адреса позивача була зазначена в договорах на виконання робіт та інших первинних документах по взаємовідносинах з контрагентами. Зазначені податкові накладні були включені позивачем до реєстру податкових накладних та враховані в розрахунках з бюджетом.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, а тому вони не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва відхилити, а постанову Господарського суду м. Києва від 29 травня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .