Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого –судді Кобилянського М.Г.

суддів: Амєліна С.Є., Стародуба О.П., Тракало В.В., Юрченка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Івано-Франківського обласного військового комісаріату про перерахунок пенсії

за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 грудня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2008 року, -

У травні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом. Зазначав, що проходив військову службу у гірській місцевості. У січні 2003 року йому призначено пенсію на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" (2262-12) і при її обчисленні не враховано підвищення посадового окладу на 25 % за військову службу у гірській місцевості, яке отримував під час проходження військової служби. Просив зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перерахувати та виплатити пенсію із посадового окладу, який отримував до звільнення з військової служби, а також стягнути з Івано-Франківського обласного військового комісаріату 1000 грн. моральної шкоди.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 грудня 2007 року позов задоволено частково. Зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області в порядку передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 02 листопада 2006 року №1522 (1522-2006-п) "Про передачу органам пенсійного фонду України функцій з призначення пенсій деяким категоріям громадян" перерахувати позивачу пенсію з посадового окладу, який він отримував на день звільнення з дня призначення пенсії з урахуванням надбавки 25% за службу в гірській місцевості та виплатити різницю, що виникла внаслідок невключення даної надбавки. Зобов’язано Івано-Франківський обласний військовий комісаріат надати Головному управлінню Пенсійного фонду в Івано-Франківській області в порядку передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України "Про передачу органам пенсійного фонду України функцій з призначення пенсій деяким категоріям громадян" (1522-2006-п) документи, необхідні для проведення перерахунку пенсії. У задоволенні решти вимог - відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2008 року це судове рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційної скарги та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що позивач проходив військову службу у військовій частині А1807, яка була розташована в смт.Делятин Івано-Франківської області. Згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про статус гірських населених пунктів" від 15 лютого 1995 року та постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 1995 року №647 (647-95-п) смт.Делятин з 1 січня 1996 року набуло статусу гірського населеного пункту.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України "Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах"№648 від 11 серпня 1995 року (648-95-п) (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 75 від 5 березня 2001 року (z0251-01) посадові оклади військовослужбовців Збройних Сил України, які проходять військову службу у військових частинах розташованих на території населених пунктів, яким надано статус гірських, підвищуються на 25 відсотків.

Вирішуючи спір суди виходили з того, що оскільки позивач перед звільненням отримував надбавку 25 відсотків за службу в гірській місцевості, то вона повинна бути врахована при визначенні розміру пенсії.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій не можна погодитися виходячи з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" (в редакції, яка діяла на час призначення пенсії позивачу) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей обчислюються з грошового забезпечення цих військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу. При цьому для обчислення їм пенсій враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби у порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 9 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (393-92-п) (в редакції, яка діяла на час призначення пенсії позивачу) встановлено, що особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які одержували перед звільненням зі служби персональні (збережені) посадові оклади, або підвищені посадові оклади за службу у високогірних місцевостях, пенсії обчислюються із звичайних, а не з персональних (збережених) або підвищених посадових окладів.

Таким чином, на час призначення пенсії позивачу суб’єкт владних повноважень діяв у відповідності з положеннями зазначених нормативних актів.

Частиною п’ятою статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції Закону від 4 квітня 2006 року встановлено, що особам офіцерського складу, прапорщикам мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, зазначеним у пункті "д" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом (2262-12) і одержували перед звільненням зі служби персональні (збережені) посадові оклади за службу у високогірних або віддалених місцевостях держав –учасниць Співдружності Незалежних Держав, пенсії обчислюються з персональних (збережених) окладів, якщо інше не встановлено відповідними міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту "д" статті 1-2 вказаного Закону право на пенсію за цим Законом (2262-12) мають громадяни інших держав із числа військовослужбовців збройних сил та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства цих держав, які постійно проживають в Україні, і відповідно до міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, їх пенсійне забезпечення здійснюється згідно із законодавством держави, на території якої вони проживають.

Тобто, Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) передбачено право на обчислення пенсій з персональних (збережених) окладів, у тому числі і за службу у високогірній місцевості, лише для військовослужбовців, визначених у пункті "д" статті 1-2 цього Закону.

Позивач до зазначеної категорії військовослужбовців не віднесений.

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити.

Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 грудня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2008 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у позові.

постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.