Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Гордійчук М.П., Бим М.Є., Конюшка К.В., Сіроша М.В., Харченка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Херсона на постанову господарського суду Херсонської областi від 31 серпня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2008 року у справі за позовом АБ "Факторіал-Банк" в особі Херсонської філії до Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Херсона про визнання нечинним рішення № 199 від 18.06.2007 року про застосування фінансових санкцій, –

В липні 2007 року позивач - АБ "Факторіал-Банк" в особі Херсонської філії, звернувся до господарського суду Херсонської областi з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Херсона про визнання нечинним в зв’язку з невідповідністю вимогам законодавства рішення № 199 від 18.06.2007 року про донарахування штрафу у розмірі 65743 грн. 12 коп.

Позов вмотивовано тим, що відповідальність за правильність та повноту нарахованих і сплачених страхових внесків до Пенсійного фонду України покладено на платників (страхувальників) повинно нести підприємство, а не банк, тому рішення про застосування фінансових санкцій до позивача є неправомірним.

Постановою господарського суду Херсонської областi від 31 серпня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2008 року, позовні вимоги АБ "Факторіал-Банк" в особі Херсонської філії задоволені.

Визнано нечинним рішення Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Херсона № 199 від 18.06.2007р. про донарахування штрафу у розмірі 65743 грн. 12 коп.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Управління праці та соціального захисту населення в Суворовському районі м. Херсона звернулось з касаційною скаргою, у якій просить ці рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

При цьому касатор посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з цим погоджуються сторони, що 7 травня 2007 року відповідач, будучи контролюючим органом щодо сплати страхових внесків із збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, здійснив перевірку Херсонської філії акціонерного банку "Факторіал-Банк". За наслідками вказаної преревірки було встановлено, що позивач приймав від платника –комунального підприємства "Херсонкомунсервіс"платіжні документи на видачу коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове пенсійне державне страхування" (1058-15) нараховуються страхові внески, з поданням платіжних документів про перерахування невідповідних сум страхових внесків, а у випадку перерахування платіжним дорученням від 23 травня 2005 року 9656 грн. – взагалі без перерахування страхових внесків.

Згідно акту перевірки від 17 травня 2007 року № 14 слідує, що порушення позивачем ч. 12 ст. 20 вище вказаного Закону призвело до недоотримання управлінням коштів на суму 65743, 12 грн., в зв’язку з чим позивач відповідно до абз. 5 п. 3.9 ст. 13 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (z0377-04) повинен сплатити за рахунок власних коштів 65743, 12 грн. несплачених страхових внесків, про що було прийнято рішення № 199 від 18 червня 2007 року.

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позов, виходили з того, що відповідно до абз. 4 п. 3.9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (z0377-04) банк не перевіряє правильність нарахування утриманих із заробітної плати (доходу) і нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету та зборів (страхових внесків) до державних цільових фондів. Відповідальність за правильність нарахування (обчислення) цих платежів несе платник.

Проте з такими висновками не можна погодитися виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу другого частини 12 статті 20 України "Про загальнообов’язкове пенсійне державне страхування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону (1058-15) нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум. У разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу Пенсійного фонду суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми.

Згідно з пунктом 2 частини 10 статті 106 цього ж Закону за порушення вимог, передбачених частиною 12 статті 20 цього Закону, виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до банків фінансові санкції у розмірі суми страхових внесків, яка підлягає сплаті страхувальником.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що Законом України "Про загальнообов’язкове пенсійне державне страхування" (1058-15) на банки покладено обов’язок перевіряти повноту сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування при прийнятті ними платіжних доручень на видачу заробітної плати. У протилежному випадку банк буде зобов’язаний сам відшкодувати недоплачену суму.

Судами встановлено, що комунальне підприємство "Херсонкомунсервіс"подавало банку платіжні документи на перерахування страхових внесків, але ці суми не відповідали тим, що підлягали сплаті. Так, у період з 21 лютого 2005 року по 31 грудня 2006 року позивачем не сплачено страхових внесків на суму 65743 грн. 12 коп.

Колегія суддів вважає помилковим посилання судів обох інстанцій в обґрунтування своїх рішень, на норми Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (z0377-04) , зокрема, на абзац четвертий пункту 3.9 цієї Інструкції (z0377-04) . За змістом останнього банк не повинен перевіряти правильність нарахування (обчислення) платежів, утриманих із заробітної плати.

Цей нормативно-правовий акт не підлягає застосуванню, оскільки є підзаконним, тобто, має меншу юридичну силу по відношенню до Закону України "Про загальнообов’язкове пенсійне державне страхування" (1058-15) і тому не може йому суперечити.

Крім того, в абзаці п’ятому цього ж пункту (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що, якщо банк не забезпечив перерахування страхових внесків одночасно з видачею (перерахуванням) коштів на виплату заробітної плати, то він за рахунок власних коштів сплачує відповідному Фонду суму несплачених страхових внесків. У разі несплати самим банком цих сум Фонд здійснює їх стягнення з банку в порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на викладене вище, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, оскільки висновок судів про те, що на банк не покладається обов‘язок щодо перевірки повноти нарахованих і сплачених страхових внесків підприємством до Пенсійного фонду України покладено на платників є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Керуючись ст. ст. 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, –

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Херсона задовольнити.

Постанову господарського суду Херсонської областi від 31 серпня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2008 року скасувати.

Прийняти по справі нову постанову.

В задоволенні позову АБ "Факторіал-Банк" в особі Херсонської філії до Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Херсона про застосування фінансових санкцій - відмовити.

постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та порядку, які встановлені ст. ст. 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.