Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Цуркана М.І.

(головуючий);

Васильченко Н.В.;

Калашникової О.В.

Леонтович К.Г.;

Чалого С.Я.;

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного Фонду України у Вижницькому районі Чернівецької області до малого приватного підприємства "Брокерська фірма №112 Брок-Блонс" про стягнення заборгованості, що переглядається за касаційною скаргою малого приватного підприємства "Брокерська фірма №112 Брок-Блонс" на постанову Господарського суду Чернiвецької областi від 11 лютого 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2010 року,

В листопаді 2008 року Управління Пенсійного Фонду України у Вижницькому районі Чернівецької області (Управління ПФ) звернулося до суду із позовом до МПП "Брокерська фірма №112 Брок-Блонс" (Підприємство) про стягнення суми заборгованості зі сплати фінансових санкцій за прострочення сплати страхових внесків.

Зазначали, що рішенням Управління ПФ № 198 від 12 листопада 2007 року до відповідача застосовано фінансові санкції за несвоєчасну сплату страхових внесків в такому розмірі: штраф - 12 700 грн.;пеня –10 817 грн.

Посилаючись на положення статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"від 09 липня 2003 року №1058-ІV ( Закон №1058-ІV (1058-15) ) просили стягнути суму нарахованих санкцій.

Постановою Господарського суду Чернiвецької областi від 11 лютого 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2010 року позов задоволено.

У касаційній скарзі МПП "Брокерська фірма №112 Брок-Блонс", посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить оскаржувані рішення скасувати а у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що МПП "Брокерська фірма №112 Брок-Блонс" є суб’єктом підприємницької діяльності – юридичною особою, платником єдиного податку.

Рішенням Управління ПФ № 198 від 12 листопада 2007 року до відповідача застосовано фінансові санкції за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в такому розмірі: штраф - 12 700 грн.;пеня –10 817 грн. За результатами оскарження цього рішення в адміністративному порядку, скарга відповідача залишена без задоволення.

06 травня 2008 року Управлінням ПФ направлено позивачу вимогу про сплату боргу за № 10-05, проте вона не виконана.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції, а апеляційний суд, погодившись з таким висновком, виходили з того, що позивачем не надано доказів відсутності заборгованості, а посилання позивача на те, що він є платником єдиного податку, відтак сплачує страхові внески на пенсійне страхування в зменшеному розмірі, не можуть братись до уваги.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду погоджується з такими висновками судів.

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"№ 1058-IV ( Закон № 1058-IV (1058-15) ) регулюються відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом (1058-15) визначаються: принципи та структура системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов’язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.

Пунктом першим статті 11 Закону № 1058-IV установлено, що загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об’єднаннях громадян, у фізичних осіб –суб’єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб –суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону № 1058-IV страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобов’язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

У статті 18 Закону № 1058-IV зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом № 400/97ВР, яким разом із Законом № 1058-IV (1058-15) не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування для суб’єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів дійшла висновку, що страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Отже, обов’язок сплачувати страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб’єкта підприємницької діяльності. Указ Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" (727/98) (Указ № 727/98) регулює питання оподаткування суб’єктів малого підприємництва. Згідно з вимогами статті 15 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (1058-15) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом (1058-15) , закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону (1058-15) . Положення статті 6 зазначеного Указу (727/98) про звільнення суб’єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, Закону (1058-15) суперечать і застосуванню не підлягають.

Статтею 19 Закону № 1058-IV установлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Таким чином, твердження відповідача про незаконність вимоги Управління ПФ з огляду на те, що він є платником єдиного податку, не беруться до уваги.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення суми нарахованих санкцій, колегія суддів зазначає наступне.

За правилами пункту 2 частини дев’ятої статті 106 Закону №1058-IV (в редакції на час винесення рішення про накладення санкцій) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

З огляду на викладене, сума фінансових санкцій нарахована обґрунтовано, тому суди дійшли правильного висновку про задоволення позову. Доводи, викладені в касаційній скарзі таких висновків не спростовують та не дають підстав вважати рішення судів такими, що ухвалені з порушеннями норм процесуального чи матеріального права.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу малого приватного підприємства "Брокерська фірма №112 Брок-Блонс" залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Чернiвецької областi від 11 лютого 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2010 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.