Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Костенка М.І.

Островича С.Е.

Рибченка А.О.

Шипуліної Т.М.

при секретарі Гончарук І.Ю.

за участю представників:

позивача –Кравченка О.Б., Глушка Д.В.

відповідача – Шкоропада О.В.

прокуратури –Суходольського С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.12.2009

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2010

у справі № 2а-2054/09/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

за участю Прокурора Миколаївської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" (далі –позивач, ТОВ СП "НІБУЛОН") звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (далі –відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00000940/0 від 18.05.2009.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.12.2009, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2010, позов задоволено повністю; визнане протиправним та скасоване спірне податкове повідомлення-рішення, з огляду на протиправність його прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві невиїзної документальної перевірки ТОВ СП "НІБУЛОН" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ВК НВК "Наско", ТОВ ТД "Агроинтер", ТОВ "Дилен", ТОВ "Афалін –Трейд", ТОВ "Стандарт –Сигма" по звітним деклараціям з податку на додану вартість за листопад, грудень 2008 року, січень, лютий, березень 2009 року, складено акт від 18.05.2009 №482/40/14291113, в якому встановлено ненадходження податку на додану вартість до бюджету, в зв’язку з тим, що постачальниками ТОВ СП "НІБУЛОН", а саме ВК НВК "Наско", ТОВ ТД "Агроинтер", ТОВ "Дилен", ТОВ "Афалін –Трейд", ТОВ "Стандарт –Сигма" перераховано відповідні суми податку на додану вартість підприємствам, які і повинні були сплатити відповідну суму податку до Державного бюджету України у відповідному податковому періоді. Але за результатами проведених ОДПС перевірок постачальників з метою виявлення платника, яким згідно Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) понесено фактичні витрати по сплаті податку, встановлено, що зазначені підприємства таку суму в податковій декларації з податку на додану вартість в рядку "податкове зобов’язання"не відображали та відповідно, податку до бюджету не сплачували, що свідчить про невідповідність вимогам вказаного закону всіх податкових накладних, виданих вище вказаними підприємствами та безпідставність включення продавцями та ТОВ СП "НІБУЛОН" відповідних сум до розрахунку бюджетного відшкодування в розмірі 2 188 433,07 грн. (у т.ч. по періодах за листопад 2008 року у розмірі 1 236 407,32 грн.; за грудень 2008 року у розмірі 65 608,84 грн.; за січень 2009 року у розмірі 198 213,22 грн.; за лютий 2009 року у розмірі 180 703,00 грн.; за березень 2009 року у розмірі 507 500,69 грн.), в результаті чого було порушено положення п. 1.8 ст.1, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі результатів вказаної перевірки, 18.05.2009 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №00000940/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2 188 433,07 грн. (в т. ч. за листопад 2008 року на 1 236 407,32 грн., за грудень 2008 року на 65 608,84 грн., за січень 2009 року на 198 213,22 грн., за лютий 2009 року на 180 703,00 грн., за березень 2009 року на 507 500,69 грн.).

У зв’язку з тим, що заявлені до відшкодування суми податку на додану вартість на момент перевірки ТОВ СП "НІБУЛОН" відшкодовано в розмірі 2 188 433,07 грн., відповідачем визначено позивачу податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 2 188 433,07 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 009 645,15 грн.

Фактичне проведення господарських операцій та підтвердження права на податковий кредит та бюджетне відшкодування, судами встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: копій договорів поставки з додатками, видаткових накладних, податкових накладних, рахунків –фактур, рахунків, платіжних доручень, товарно –транспортних накладних; накладних на маршрут або групу вагонів, договорів про надання послуг з приймання, сушіння, очищення, зберігання і відвантаження зернових, зернобобових та олійних культур; доручення на відвантаження експортних вантажів, вантажно-митних декларацій; зовнішньоекономічних контрактів, біржових контрактів, посвідчення про реєстрацію біржових контрактів, здавальних актів.

По кожному періоду, в якому здійснювались розрахунки між ТОВ СП "НІБУЛОН" та прямими постачальниками - контрагентами ВК НВК "Наско", ТОВ ТД "Агроинтер", ТОВ "Дилен", ТОВ "Афалін –Трейд", ТОВ "Стандарт –Сигма" податковою інспекцією проведені позапланові виїзні перевірки ТОВ СП "НІБУЛОН" стосовно права останнього на бюджетне відшкодування за листопад, грудень 2008 року, січень - березень 2009, в результаті яких, як вказано судами, жодних порушень чинного законодавства з цього приводу виявлено не було.

Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно п. 1.8. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування –сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 1.7. ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1. п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 вказаного Закону податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, має від’ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Необхідно відмітити, що пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету.

Посилання відповідача на те, що суми сплаченого та зарахованого до Державного бюджету України податку на додану вартість в першу чергу використовуються для бюджетного відшкодування, а тому обов’язковою підставою включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата таких сум до бюджету на підставі пп. 7.7.5. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є помилковими.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами. При цьому будь-які порушення такими контрагентами вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку –покупця отримати бюджетне відшкодування за умови дотримання останнім цих вимог.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, які дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, тому підстави для задоволення касаційної скарги, а також скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій у даній справі - відсутні.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.12.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2010 у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .