С-170424/07 Про стягнення грошової суми при звільненні та відшкодування моральної шкоди - 27.01.2011 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду АР Крим від 05.10.2004 у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим та управління Державного казначейства в АР Крим про стягнення грошової суми при звільненні та відшкодування моральної шкоди, -

У лютому 2004 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим та управління Державного казначейства в АР Крим про стягнення грошової суми при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 27.04.2004 позов ОСОБА_4. було задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим на користь ОСОБА_4. 10 153,13грн. грошової допомоги при звільненні. В іншій частині позову було відмовлено.

Рішенням апеляційного суду АР Крим від 05.10.2004 апеляційну скаргу ОСОБА_4. було задоволено частково. Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим задоволено. Рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 27.04.2004 скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_4. відмовлено.

ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення апеляційного суду АР Крим від 05.10.2004 скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 –229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) для зміни чи скасування судового рішення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ"(у редакції на час звільнення позивача зі служби) військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які звільняються зі служби, членам сімей відповідних категорій військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та пенсіонерам з їх числа, які втратили годувальника, виплачується допомога в порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно чинного на той час пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (393-92-п) в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 січня 2000 року № 12 (12-2000-п) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при звільненні з військової служби або з органів внутрішніх справ за вислугою строку служби, за віком, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або з проведенням організаційних заходів у разі неможливості використання на службі (в органах) виплачується грошова допомога в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Грошова допомога, передбачена цим пунктом, нараховується відповідно до посадового окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням. Загальний її розмір не повинен перевищувати п'яти місячних посадових окладів. Указом Президента України від 23 червня 2001 року № 463/2001 (463/2001) , який набув чинності 14 липня 2001 року, "Про скасування деяких положень п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.92 № 393"скасовано абзац 3 та друге речення абзацу 4 пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (393-92-п) в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 січня 2000 року № 12 (12-2000-п) , тобто скасовано обмеження загального розміру грошової допомоги п'ятьма місячними посадовими окладами.

Оскільки зазначений Указ набув чинності після звільнення позивача зі служби і зворотної сили не мав, то суд апеляційної інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду АР Крим від 05.10.2004 у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим та управління Державного казначейства в АР Крим про стягнення грошової суми при звільненні та відшкодування моральної шкоди - без змін.