ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"27" січня 2011 р. м. Київ К-11314/07
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Сороки М.О.,
Олексієнка М.М.,
Кочана В.М.,
Черпака Ю.К.,
Шведа Е.Ю.,
розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою ОСОБА_6 на постанову апеляційного суду Кіровоградсьої області від 18 квітня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в м. Олександрі (далі –УПФ)про призначення пенсії на пільгових умовах,-
встановив:
У березні 2006 року ОСОБА_6 звернулась до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що листом від 01.07.2004 року УПФ відмовило їй у призначенні пенсії на пільгових умовах на тій підставі, що на підприємстві, де вона працювала, не проводилась атестація робочих місць.
Вважала відмову незаконною, оскільки з 13.02.1973 року по 15.07.1980 року працювала повни робочий день забійником худоби 4 розряду у ВАТ "Олександрійський м’ясокомбінат", а з 26.05.1999 року по 07.04.2004 року –на посаді котлочиста Теплоелктроцентралі №1-2 державної холдингової компанії "Олександріявугілля", що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2.
Просила суд визнати відмову зобов’язати УПФ призначити та виплачувати їй пенсію на пільгових умовах з 04.09.2003 року.
Постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 лютого 2007 року позов задоволено. Зобов’язано УПФ нарахувати та виплатити ОСОБА_6 пенсію на пільгових умовах за Списком №2 з 25.06.2004 року.
Постановою апеляційного суду Кіровоградської області від 18 квітня 2007 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову про відмову у задоволенні позову.
У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Встановлено, що ОСОБА_6 звернулась до УПФ з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2, оскільки в період з 13.02.1973 року по 15.07.1980 року працювала повний робочий день забійником худоби 4 розряду у ВАТ "Олександрійський м’ясокомбінат", а з 26.05.1999 року по 07.04.2004 року –на посаді котлочиста Теплоелктроцентралі №1-2 державної холдингової компанії "Олександріявугілля"
Листом від 01.07.2004 року УПФ відмовило ОСОБА_6 у призначенні пенсії на пільгових умовах з підстав відсутності необхідного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 та посилаючись на не проведення атестації робочих місць, де вона працювала, що є обов’язковою умовою для призначення пенсії відповідно до статті 13 Закону України № 1788-ХП "Про пенсійне забезпечення"від 05.11.1991.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.
Відповідно до запису в трудовій книжці та згідно з довідками, уточнюючими особливий характер роботи, необхідних для призначення пільгової пенсії, підтверджено факт роботи позивача повний робочий день на посадах, які містяться в списку № 2 виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 (36-2003-п) , яка дає право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах.
Згідно абзацу 1 пункту "б"частини 2 статті 13 вищенаведеного Закону на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що посада забійника худоби 4 розряду у той період, коли позивач її обіймала, не належала до тих, робота на якій давала право на пенсію на пільгових умовах, оскільки вона була внесена до цього списку лише у 1991 році.
Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у позивача достатнього спеціального стажу для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2.
Однак, з таким висновком погодитись неможливо, оскільки відповідно до пункту "а"статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення"особам, які працювали до введення в дію цього Закону (1788-12) на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються особам, які мають на день введення в дію цього Закону (1788-12) повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом (1788-12) , призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством.
Період роботи та професії, на яких позивач працювала у зазначені вище періоди підпадають під список № 2, затверджений Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. № 1173 (v1173400-56) , та узгоджується з вимогами статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а тому не включення цих періодів до стажу робіт, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах є безпідставним.
Отже, правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що УПФ не мало законних підстав для відмови ОСОБА_6 у призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2, а тому обґрунтовано зобов’язано відповідача призначити позивачу вказану пенсію з 25 червня 2004 року.
Правильним є також висновок суду про необґрунтованість посилання відповідача на не проведення атестації робочих місць, оскільки відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації, а тому це не може бути підставою для не включення періоду роботи до пільгового стажу.
Таким чином, судом першої інстанції було зроблено обґрунтований висновок щодо неправомірності відмови відповідача призначити ОСОБА_8 пільгову пенсію, а відтак ним прийнято правильне рішення про задоволення позову, яке було помилково скасовано судом апеляційної інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що скасувавши рішення місцевого суду, апеляційний суд допустив порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до постановлення незаконного судового рішення.
У відповідності із ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 КАС України, суд,
у х в а л и в:
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Постанову апеляційного суду Кіровоградсьої області від 18 квітня 2007 року скасувати, залишивши без змін постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 лютого 2007 року.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-2442 КАС України (2747-15) .