Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду (далі –УПФ) України в місті Костянтинівці Донецької області про визнання дій незаконними та зобов’язання здійснити перерахунок розміру пенсій, за касаційною скаргою УПФ України в місті Костянтинівці Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2008 року, -

У грудні 2007 року ОСОБА_1. звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати неправомірними дії УПФ України в місті Костянтинівці Донецької області та зобов’язати відповідача здійснити їй перерахунок пенсій у відповідності з положеннями ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"від 28.02.1991р. №796-ХІІ (далі – Закон №796-ХІІ (796-12) ), виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25.02.2008р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.05.2008р., позов ОСОБА_1. задоволено частково. Визнано неправомірними дії УПФ України в місті Костянтинівці Донецької області в відмові ОСОБА_1. у перерахунку основної та додаткової пенсії з 10.12.2007р. Зобов’язано відповідача перерахувати ОСОБА_1. основну та додаткову пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 ч.4 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"з 10.12.2007р. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, УПФ України в місті Костянтинівці Донецької області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС) України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій правильно встановлено, і це відповідає матеріалам справи, що ОСОБА_1. має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є інвалідом IIІ групи внаслідок захворювання, яке пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у зв’язку з чим їй була призначена державна пенсія відповідно до ст. 54 Закону №796-ХІІ, а також щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст.50 цього ж Закону, розміри яких обчислені у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України.

ОСОБА_1. 10.12.2007р. звернулася до УПФ України в місті Костянтинівці Донецької області з заявою про нарахування державної та додаткової пенсій у розмірах, встановлених ч.4 ст. 54, ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", на що 12.12.2007р. отримала відмову.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, з чим вірно погодилась колегія суддів апеляційного суду, що відповідач повинен провести нарахування та виплату пенсій позивачу, виходячи з розмірів, встановлених Законом №796-XII (796-12) , а не постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету"№1 від 03.01.2002р. (1-2002-п)

Такий висновок суду відповідає обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Так, згідно ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Статтею 49 Закону №796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст. 50 Закону №796-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами ІІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі ст.54 вказаного Закону в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІІІ групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

За таких обставин ОСОБА_1. має право на призначення державної пенсії у розмірі не нижчому від 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (254к/96-ВР) (ч.2 ст.46).

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч.4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про те, що при визначенні розміру пенсій позивачу, застосуванню підлягають положення саме ст.ст. 50, 54 Закону №796-XII, а не наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

З положень ст.ст. 50, 54 Закону №796-ХІІ випливає, що за основу нарахування розміру державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, береться мінімальна пенсія за віком.

Згідно чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, правильними є висновки судів попередніх інстанцій щодо неприйняття в даному випадку положень ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом (796-12) , оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 50 та ст. 54 Закону №796-ХІІ.

Крім того, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, які встановлені

ст. 46 Конституції України та ст.ст. 50, 54 Закону №796-ХІІ, щодо визначення розміру та виплати пенсій.

Згідно з ч.3 ст.67 вказаного Закону, яка набрала чинності 31.10.2006р., у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.

Порядок проведення перерахунку пенсій встановлений ст. 45 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

У відповідності до ч.4 вказаної статті перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених ч.1 ст.35, ч.2 ст.38, ч.3 ст.42 і ч.5 ст.48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

З матеріалів справи вбачається, що за перерахунком пенсій ОСОБА_1. звернулася до УПФ України в місті Костянтинівці Донецької області 10.12.2007р. (а.с.18), а тому, зобов’язуючи відповідача здійснити перерахунок пенсій позивачу з часу її звернення, тобто з 10.12.2007р., суд першої інстанції помилково не врахував положення ч.4 ст. 45 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої ОСОБА_1. має право на перерахунок пенсій з 01.12.2007р., а також приймаючи рішення, суд першої інстанції не визначив кінцевої дати здійснення такого перерахунку, а оскільки Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) діяв до 31.12.2007р., то й перерахунок пенсій позивачу слід здійснювати до указаної дати.

Апеляційний суд допущені судом першої інстанції помилки не виправив.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право змінити судове рішення суду першої інстанції, скасувавши судове рішення суду апеляційної інстанції.

Згідно ст. 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

При таких обставинах колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду апеляційної інстанції скасуванню, а рішення суду першої інстанції –зміні.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 15.08.2008р. про зупинення виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 25.02.2008р. та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.05.2008р. вважати такою, що втратила чинність.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 225, 230, 232 КАС України, суд,-

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Костянтинівці Донецької області – задовольнити частково.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2008 року – скасувати.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2008 року – змінити. Резолютивну частину постанови викласти у наступній редакції: "Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Костянтинівці Донецької області про визнання дій незаконними та зобов’язання здійснити перерахунок розміру пенсій задовольнити частково. Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в місті Костянтинівці Донецької області у здійсненні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 у відповідності зі ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування". Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в місті Костянтинівці Донецької області провести перерахунок й виплату ОСОБА_1 у відповідності зі ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", за період з 01 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року з урахуванням здійснених виплат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити".

постанова оскарженню не підлягає.