Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

секретар Мудрицька Ю.В.,

за участю позивача, представника прокуратури та представника третьої особи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Заступника прокурора м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2009 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, третя особа –управління Служби безпеки України про перерахунок пенсії,

У грудні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, третя особа –управління Служби безпеки України про перерахунок пенсії. Уточнивши позовні вимоги під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач просив суд зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням за період з 1 березня 1995 року по 31 грудня 2004 року 15% надбавки до посадових окладів військовослужбовців Управління державної охорони України за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці відповідно до Закону України "Про державну таємницю" (3855-12) ; з 1 березня 2003 року здійснити перерахунок пенсії з врахуванням індексації в зв’язку з інфляцією відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (1282-12) ; з 1 січня 2006 року - з підвищенням на 30% розміру мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Посилався на те, що 30 років прослужив у Службі безпеки України та в Управлінні державної охорони України. 11 листопада 1994 року був звільнений з військової служби за віком і з 12 листопада 1994 року йому була призначена пенсія на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) . У 2001 році він визнаний інвалідом другої групи. З 1 січня 2005 року йому було здійснено перерахунок пенсії у зв’язку з внесенням змін до ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб"з урахуванням усіх додаткових видів грошового забезпечення, що отримує діючий військовослужбовець Управління державної охорони України за аналогічною посадою. При здійсненні цього перерахунку позивач дізнався, що з 1 березня 1995 року в розрахунок пенсії не була включена надбавка у розмірі 15% до посадового окладу у зв’язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці. До грошового атестату позивача при призначенні пенсії у листопаді 1994 року вона не була включена, так як наказом начальника Управління державної охорони України №034 від 9 вересня 2004 року була зупинена дія наказу цієї ж посадової особи №029 від 15 серпня 2004 року про встановлення такої надбавки військовослужбовцям Управління державної охорони України, і була відновлена лише з 1 березня 1995 року. Оскільки позивач займав на час звільнення посаду, яка передбачає доступ до державної таємниці, то вважає, що йому безпідставно не було здійснено перерахунок пенсії з врахуванням вказаної надбавки за період з 1 березня 1995 року. До того ж, керівництво СБУ та Управління державної охорони України визнали його право на перерахунок пенсії з врахуванням зазначеної надбавки, але так як у 2007 році пенсійні справи були передані до Пенсійного фонду України, перерахунок пенсії здійснений не був.

Посилаючись на те, що відповідач не здійснював перерахунок пенсії з врахуванням індексу інфляції, ОСОБА_1 також просив суд зобов’язати відповідача здійснити перерахунок розміру пенсії та виплатити заборгованість з врахуванням індексації в зв’язку з інфляцією відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (1282-12) за період 1 березня 2003 року по теперішній час.

Оскільки з 1 січня 2006 року йому не проводиться виплата пенсії з підвищенням на 30% розміру мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", позивач також просив зобов’язати відповідача здійснити йому перерахування пенсії та виплатити заборгованість відповідно до зазначеного закону за період з 1 січня 2006 року. Після проведеного перерахунку пенсії відповідно до позовних вимог здійснювати виплату пенсії в наступному з врахуванням цього перерахунку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2009 року позов задоволено частково. Зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 та забезпечити виплату різниці недоплачених коштів з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року у відповідності до діючої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"; провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 19 грудня 2006 року з урахуванням індексації відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (1282-12) . В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2009 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2009 року в частині зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії та забезпечити виплату різниці недоплачених коштів відповідно до діючої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"з 22 травня 2008 року. Зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії та забезпечити виплату різниці недоплачених коштів з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у відповідності до діючої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач та Заступник прокурора міста Києва подали касаційні скарги, в яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2009 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2009 року, ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 у листопаді 1994 року був звільнений з військової служби за віком, йому призначено пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) . На неодноразові звернення до відповідача та третьої особи із заявами про перерахунок пенсії з урахуванням 15% надбавки до посадових окладів військовослужбовців за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, проведення індексації та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", позивач отримував відмови.

Частиною 2 статті 99 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача з позовом та на час розгляду справи судами) було встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В частині 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України зазначалось, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині перерахунку пенсії з 1 березня 1995 року по 31 грудня 2004 року з урахуванням 15% надбавки до посадових окладів військовослужбовців за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, правильно виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вказаними вимогами, а відповідач наполягав на відмові в позові саме з цих підстав. До того ж, суди прийшли до правильного висновку, що позивачем пропущено і строк звернення до суду відповідно до законодавства, яке регулювало спірні провавовідносини до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .

З цих же підстав правильним є й висновок судів попередніх інстанцій про зобовязання відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням індексації відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (1282-12) за період з 19 грудня 2006 року, тобто в в межах річного строку з дня звернення ним до суду.

Доводи касаційних скарг про незаконність судових рішень у цій частині позовних вимог не ґрунтуються на законі та матеріалах справи. Посилання в скаргах на те, що звернувшись до суду з позовом у грудні 2007 року ОСОБА_1 не пропустив строк звернення до суду з вимогами за період з 1 березня 1995 року по 31 грудня 2004 року, та що відповідач визнав його право на вказану 15% надбавку і з 1 січня 2005 року став нараховувати її позивачеві, не заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону. Згідно з вимогами статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" призначені військовослужбовцям пенсії перераховуються з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців. Перерахунки пенсії проводяться з підвищенням тих видів грошового забезпечення, що передбачені статтею 43 вказаного Закону. Статтею 2 Прикінцевих положень Закону України від 15 червня 2004 року, яким внесено зміни до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ" (2262-12) передбачено, що особи, яким раніше призначено пенсії, мають право на їх перерахунок з урахуванням положень нового закону на виплату 50% перерахованої пенсії з 1 січня 2005 року, а з 1 січня 2006 року –100% перерахованої пенсії з врахуванням премії в розмірах встановлених законодавством. З матеріалів справи вбачається, що позивачу було перераховано пенсію з 1 січня 2005 року саме у відповідності до цих норм права. Тому колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову в зазначеній частині.

Також суди дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року.

Судами встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, має статус дитини війни. Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"в редакції, яка діяла до 1 січня 2007 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Законом України від 19 січня 2006 року №3367-IV (3367-15) внесені зміни до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) , відповідно до яких виключено пункт 17 статті 77, а стаття 110 викладена в іншій редакції. Зокрема установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році не визначив порядку виплати надбавки до пенсії дітям війни, то суди дійшли правильного висновку про те, що вимоги позивача, що стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" призупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Статтею 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року (v0a6p710-07) визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Подібні відносини склалися і в 2008 році, оскільки зміни до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що внесені пунктом 41 розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України 22 травня 2008 року (v010p710-08) №10-пр/2008.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи позов в цій частині частково, дійшли правильного висновку про те, що позивач має право на перерахунок пенсії з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком в період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.

Станом на 9 липня 2007 року розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум"від 15 липня 1999 року № 966-14 прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Разом з тим, з постановою суду апеляційної інстанції в частині обмеження перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни кінцевим строком – 31 грудня 2008 року, погодитися не можна. Враховуючи, що після 22 травня 2008 законодавчих обмежень щодо проведення виплат щомісячної доплати до пенсії відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) не було, то суд не може обмежувати проведення таких виплат, в той час як позивач не обмежував свої позовні вимоги кінцевим терміном.

Відповідно до вимог статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Оскільки обставини справи встановлено повно і правильно, але тільки в частині апеляційним судом помилково застосовано матеріальний закон, то відповідно до статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає зміні шляхом скасування в частині обмеження 31 грудня 2008 року перерахунку пенсії позивачу як дитині війни, а судове рішення суду першої інстанції –залишенню без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційні скарги задовольнити частково. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2009 року змінити, скасувавши її в частині зазначення кінцевого строку –31 грудня 2008 року щодо здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 як дитині війни. В решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2009 року залишити без змін. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2009 року залишити без змін.

постанова набирає законної сили з часу проголошення, оскарженню не підлягає.