К-36906/09-С Про зобов’язання зробити нарахування та стягнення щомісячної соціальної допомоги - 25.01.2011 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Великописарівському районі Сумської області про зобов’язання зробити нарахування та стягнення щомісячної соціальної допомоги як дитині війни, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Великописарівському районі Сумської області на постанову Великописарівського районного суду Сумської області від 27 грудня 2008 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2009 року,

У листопаді 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Великописарівському районі Сумської області про зобов’язання зробити нарахування та стягнення щомісячної соціальної допомоги як дитині війни.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що відповідно до Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV (2195-15) "Про соціальний захист дітей війни (далі –Закон про соціальний захист дітей війни) вона має статус дитини війни. Частиною першою статті 6 цього Закону, що набрав чинності з 01 січня 2006 року, дітям війни встановлено підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач не виконує вимог указаного Закону та не виплачує пенсію у підвищеному розмірі.

Вважаючи таку бездіяльність незаконною, просила відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за 2007 –2008 роки і зобов’язати відповідача зробити нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за 2007-2008 роки.

Постановою Великописарівського районного суду Сумської області від 27 грудня 2008 року позовні вимоги задоволено частково. Судом зобов’язано Управління Пенсійного фонду України у Великописарівському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"та провести їй відповідні виплати за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 27 грудня 2008 року. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2009 року скасовано постанову Великописарівського районного суду Сумської області від 27 грудня 2008 року в частині зобов’язання Управління Пенсійного фонду України у Великописарівському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"та провести їй відповідні виплати за період з 22 травня 2008 року по день винесення постанови та прийнято нову постанову в цій частині, якою зобов’язано Управління Пенсійного фонду України у Великописарівському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"та провести їй відповідні виплати за 2008 рік з 22 травня 2008 року. В іншій частині постанову Великописарівського районного суду Сумської області від 27 грудня 2008 року залишено без змін.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України у Великописарівському районі Сумської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій.

Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Управління Пенсійного фонду України у Великописарівському районі Сумської області в період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в порушення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни безпідставно не здійснювало ОСОБА_1 нарахування щодо підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Висновки судів відповідають обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій установлено, і це не заперечують сторони, що ОСОБА_1, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію. Відповідно до статті 1 Закону про соціальний захист дітей війни позивач має правовий статус дитини війни. Крім того, згідно зі статтею 6 цього Закону вона має право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно з пунктом 1 розділу ІV "Прикінцеві положення"Закону про соціальний захист дітей війни (2195-15) цей Закон набирає чинності з 01 січня 2006 року. Частиною першою статті 6 цього Закону встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

У зв’язку з тим, що Управління Пенсійного фонду України у Великописарівському районі Сумської області пенсії не підвищило, з метою захисту своїх прав, передбачених Законом про соціальний захист дітей війни (2195-15) , позивач просила зобов’язати відповідача зробити нарахування їй як дитині війни недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за 2007-2008 роки.

Проаналізувавши соціальне законодавство, яке діяло в цей період, суди правомірно та обґрунтовано задовольнили позов частково. Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , зокрема пунктом 12 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) №6-рн/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону.

Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни. Тобто з часу прийняття цього рішення у позивача відновилось право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідач, ігноруючи зазначені норми матеріального права, не здійснив це підвищення пенсії, чим порушив указане право позивача. Тому правильними є висновки цих судів про те, що протиправною є бездіяльність відповідача щодо нездійснення підвищення пенсії в період із 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Що стосується нарахування підвищення до пенсії за 2008 рік, то законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , зокрема підпунктом 2 пунктом 41 Розділу ІІ, були внесені зміни у статтю 6 Закону про соціальний захист дітей війни, відповідно до яких, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (v010p710-08) (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнані неконституційними положення підпункту 2 пункту 41 Розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) щодо змін, унесених до статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни.

Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни в їх первинній редакції.

Таким чином, правильними є висновок суду апеляційної інстанції про те, що протиправною є бездіяльність відповідача щодо нездійснення підвищення пенсії з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

За таких обставин обґрунтованими та законними є висновки судів про часткове задоволення позову, зокрема визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов’язання здійснити перерахунок підвищення пенсії позивачу на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Зі статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни випливає, що під час визначення розміру підвищення пенсії за основу її нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування". Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене правильними є висновки судів попередніх інстанцій щодо невзяття до уваги положень частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом (1058-15) , оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону про соціальний захист дітей війни.

Положення статті 7 Закону про соціальний захист дітей війни, якою передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом (2195-15) , здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, та на яку посилається відповідач, обґрунтовуючи свою бездіяльність щодо непідвищення пенсії тим, що кошти до Пенсійного фонду України з державного бюджету не надходили, колегія суддів не бере до уваги з таких підстав.

Статтею 88 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" установлено, що в разі недостатності виділених із Державного бюджету України коштів за бюджетними програмами, пов'язаними з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України. Тобто цією нормою по-іншому врегульовано питання щодо фінансування забезпечення такої гарантії, як підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. І оскільки ця норма прийнята пізніше, то вона має пріоритет над нормою, закладеною у статті 7 Закону про соціальний захист дітей війни.

Також відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії позивачу не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов’язань, встановлених статтею 6 Закону про соціальний захист дітей війни.

Проте, правильно застосувавши норми матеріального права, суд першої інстанції допустився процесуального порушення, залишивши без задоволення вимоги відповідача про застосування статті 100 КАС України у зв`язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду і обґрунтувавши своє рішення триваючими протизаконними діями відповідача, що, в свою чергу, не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) . Пов`язавши річний термін з моменту звернення позивача до суду із проміжком часу з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, коли дії відповідача були неправомірними, суд першої інстанції порушив принципи обчислення процесуальних строків, встановлені статтею 103 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, а строк, що визначається роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року цього строку.

За приписами статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 100 КАС України (у редакції, яка діяла на момент ухвалення рішень) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Однак, Великописарівський районний суд Сумської області та Харківський апеляційний адміністративний суд, який переглядав постанову суду першої інстанції, зазначених положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) не врахували, а тому, за таких порушень процесуального законодавства, рішення судів підлягають скасуванню.

З огляду на позицію суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що не підлягають застосуванню до спірних правовідносин норми статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідно до яких нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Так, законом України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, яка встановлена у вигляді підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.

Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом (2195-15) , здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (стаття 7 Законом України "Про соціальний захист дітей війни").

Згідно із визначенням, яке міститься у статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсія –це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом (1058-15) пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом (1058-15) .

З урахуванням цього, державна соціальна підтримка дітей війни у вигляді підвищення до пенсії, яка за своєю правовою природою є окремим джерелом доходу пенсіонера та бюджетним фінансуванням відрізняється від пенсії, що сплачується за рахунок внесків осіб, застрахованих в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, не може розцінюватись як її складова частина.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком лише нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що її призначає і виплачує.

Оскільки у правовідносинах, що є предметом розгляду у цій справі, нарахування підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченого статтею 6 Законом України "Про соціальний захист дітей війни", відповідачем не здійснювались, підстави для застосування 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) відсутні.

За нормами статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, а саме періодів, за які відповідачу слід зробити перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги ОСОБА_1, з урахуванням наслідків пропущення нею строку для звернення до адміністративного суду, що має значення для правильного вирішення справи, їх рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Великописарівському районі Сумської області задовольнити частково.

Постанову Великописарівського районного суду Сумської області від 27 грудня 2008 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2009 року в цій справі скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.