Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого –Смоковича М.І,

суддів: Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Мороз Л.Л., Чумаченко Т.А., розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом : ОСОБА_1 до Головного Управління праці та соціальної політики Тернопільської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій, провадження по якій відкрито,

за касаційною скаргою: ОСОБА_1 на постанову Борщівського районного суду Тернопільської області від 21 лютого 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2008 року,

У грудні 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного Управління праці та соціальної політики Тернопільської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що вона перебувала в списках на отримання автомобіля з 2 грудня 1999 року в Головному Управлінні праці та соціальної політики Тернопільської обласної державної адміністрації, як реабілітована жертва політичний репресій. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 року "Про затвердження порядку забезпечення інвалідів автомобілями' (999-97-п) її черга в списку за 2006 рік була за № 17. Проте, відповідач, на думку позивача, безпідставно змінив її чергу на № 984, мотивуючи це тим, що зазначена постанова втратила чинність в зв’язку з прийняттям 19 липня 2006 року постанови Кабінету Міністрів України № 999 "Про затвердження порядку забезпечення інвалідів автомобілями" (999-2006-п) , якою були скасовані пільги на забезпечення автомобілями для реабілітованих жертв політичних репресій.

Просила суд, визнати дії Головного Управління праці та соціальної політики Тернопільської обласної державної адміністрації про перенесення її в списках, протиправними та зобов’язати поновити в списках осіб з числа реабілітованих жертв політичних репресій, за номером черги під яким ОСОБА_1 перебувала в 2006 році.

Постановою Борщівського районного суду Тернопільської області від 21 лютого 2008 року, залишеною без зміни ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2008 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

У запереченнях на касаційну скаргу Головне Управління праці та соціальної політики Тернопільської обласної державної адміністрації просить суд у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 1925 року народження є інвалідом І групи внаслідок захворювання, яке пов’язане з репресіями. На підставі висновку №42/1 від 2 грудня 1999 року Обласна медико-соціальна експертна комісія №2 визначила позивачу медичні покази на забезпечення спецавтотранспортом. З 2 грудня 1999 року позивач перебуває на обліку для забезпечення автомобілем при Головному Управлінні праці та соціальної політики Тернопільської обласної державної адміністрації.

Позивач перебувала на обліку для забезпечення автомобілем ЗАЗ "Славута"110307-42 на пільгових умовах, зі сплатою 7 відсотків його вартості, з правом передачі керування члену сім'ї і зареєстрована в журналі обліку інвалідів на забезпечення автотранспортом за 7 відсотків вартості.

Відповідно до пункту 34 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №999 від 8 вересня 1997 року "Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями" (999-97-п) (постанова втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 999 від 19 липня 2006 року "Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями" (999-2006-п) ) взяття на облік інвалідів, які мають право на забезпечення автомобілями, здійснюється Міністерством праці та соціального захисту Автономної Республіки Крим, управліннями соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій в розрізі модифікацій автомобілів і категорій інвалідів з дати медичного огляду медико-соціальної експертної комісії, яка надала висновок інваліду про необхідність забезпечення автомобілем.

Пунктом 3 Інструкції із застосування порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 17 вересня 1998 року № 155 (z0594-98) , передбачено, що облік інвалідів, які мають право на забезпечення автомобілями, повинен був вестися в окремих журналах із зазначенням модифікацій автомобілів. Черговість забезпечення автомобілями повинна була визначатися, виходячи з дати висновку МСЕК, за винятком інвалідів, визначених у пункті 22 Порядку (999-97-п) , облік яких здійснювався з дати подання заяви.

Визначені у пунктах 21, 22, 24 Порядком забезпечення інвалідів автомобілями (999-97-п) категорії інвалідів повинні були забезпечуватися автомобілями позачергово, зазначені в пункті 23 першочергово, інші ж перебувають у загальній черзі.

Листом від 16 січня 2008 року № 05/153 відповідач повідомив, що позивач була зарахована на облік інвалідів з правом на забезпечення в порядку загальної черги, оскільки пунктами 25 та 26 Порядку (999-97-п) інваліди, захворювання яких пов’язане з репресіями не включені в дані пункти. Тому, ОСОБА_1 включена згідно пункту 27 Порядку (999-97-п) в чергу інвалідів на забезпечення автотранспортом у порядку загальної черги.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року та наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 2 серпня 2006 року №295 "Про затвердження зразків та форм облікової документації з обліку та забезпечення автомобілями інвалідів" Міністерство праці та соціальної політики України, як вбачається з листа № 1254/19/91-06 від 4 вересня 2006 року, доручило Головним Управлінням праці та соціальної політики провести позачергову інвентаризацію особових транспортних справ інвалідів, які перебувають на обліку для забезпечення спец автотранспортом станом на 1 серпня 2006 року з метою приведення до норм зазначених в постанові та наказі, завести журнали обліку осіб, які перебувають на обліку для забезпечення автомобілями відповідно до форми затвердженої зазначеним наказом, створити черговість відповідно до вимог нової редакції, долучити розпорядження про номер черги відповідно до проведеної інвентаризації станом на 1 серпня 2006 року до кожної особової справи інвалідів, які перебувають на обліку.

На підставі цього облікова черговість була змінена. За результатами проведеної інвентаризації станом на 1 січня 2007 року черга позивача серед інвалідів з правом на забезпечення автотранспортом у порядку загальної черги була № 963, а з огляду на долучені до матеріалів справи представником відповідача списки інвалідів станом на 1 січня 2008 року №825.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 999 від 19 липня 2006 року "Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями" (999-2006-п) , право позивача на отримання автомобіля на пільгових умовах збереглося, а відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суди попередніх інстанцій належним чином дослідили обставини справи, їм дана правильна правова оцінка, що обґрунтовано доводами судових рішень та не спростовується доводами касаційної скарги.

Отже, враховуючи викладені обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені з дотриманням норма матеріального та процесуального права, тому підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Борщівського районного суду Тернопільської області від 21 лютого 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2008 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.