Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого –Смоковича М.І,

суддів: Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Мороз Л.Л., Чумаченко Т.А. розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом : ОСОБА_1 до Управління з контролю за використанням та охороною земель у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, провадження по якій відкрито,

за касаційною скаргою: ОСОБА_1 на постанову Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 22 липня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2008 року,

У червні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління з контролю за використанням та охороною земель у Львівській області про скасування постанови відповідача про накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що постановою №5 від 22 травня 2008 року на нього був накладений штраф у розмірі 170,00 грн., в зв’язку з тим, що він самовільного захопив земельну ділянку, яка належить ОСОБА_3 Вказана постанова, на думку позивача, є незаконною, оскільки, при наданні земельних ділянок під будівництво спарених житлових будинків по вул. Торговій в м. Рудки не передбачалось жодної дороги. Згідно планів, земельні ділянки розміщались впритул одна до одної. ОСОБА_2 –брат ОСОБА_1 надав тільки йому, а не ОСОБА_3 частину своєї земельної ділянки для влаштування заїзду. Отже, самовільного захоплення земельної ділянки позивач не вчиняв.

Просив суд, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення, оскільки вона винесена з порушенням Кодексу України про адміністративні правопорушення (80731-10) .

Постановою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 22 липня 2008 року, залишеною без зміни ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2008 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У запереченнях на касаційну скаргу Управління з контролю за використанням та охороною земель у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення просить суд у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що постанова Державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель у Львівській області №5 від 22 травня 2008 року постановлена відповідно до норм чинного законодавства.

Такий висновок судів попередніх інстанцій є правильним, відповідає обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту "ґ"статті 15 Земельного кодексу України", статті 16 Закону України "Про охорону земель", статей 5, 6 Закону України "Про державний контроль за використанням і охороною земель"державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Згідно з статтею 9 Закону України "Про державний контроль за використанням і охороною земель"державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна земельна інспекція України та її територіальні органи.

Статтею 531 Кодексу України про адміністративні правопорушення самовільне зайняття земельної ділянки тягне за собою накладення штрафу від десяти до п’ятдесяти неоподаткованих доходів громадян.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель у Львівській області №5 від 22 травня 2008 року про накладання адміністративного стягнення було встановлено, що ОСОБА_1 порушив вимоги Земельного кодексу України (2768-14) , а саме: самовільно зайняв земельну ділянку орієнтовною площею 0,0034 га, яка надана ОСОБА_3 для обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1, тому на позивача був накладений штраф у розмірі 170,00 грн.

Із рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 27 квітня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, яке набрало законної сили, видно, що згідно будівельних паспортів для будівництва житлових будинків їм було надано земельні ділянки, ширина кожної з яких становить 14 м. При фактичному обмірі земельних ділянок ширина земельної ділянки ОСОБА_3 становить 12,95 м, позивача 12,98 м. Сторони користуються спільним заїздом, який облаштували із виділених частин земельних ділянок, ширина якого становить 3, 48 м.

У порядку здійснення державного контролю за використанням та охороною земель та додержанням вимог земельного законодавства Державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель у Львівській області 16 травня 2008 року за участю помічника прокурора Самбірської міжрайонної прокуратури та заступника начальника Управління земельних ресурсів, в присутності позивача, було проведено перевірку дотримання ним вимог земельного законодавства. В процесі вказаної перевірки було встановлено, що позивач, із земельної ділянки ОСОБА_3, яка була надана йому для будівництва та обслуговування житлового будинку, самовільно зайняв земельну ділянку площею 34 кв.м.

Також, відповідно до акту обстеження земельної ділянки №172 від 16 травня 2008 року начальником Самбірського міжрайонного відділу з контролю за використанням та охорони земель у Львівській області проведено обстеження земельної ділянки в АДРЕСА_1 та встановлено, що позивач самовільно зайняв земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, яка ОСОБА_3 надана Рудківською міською радою для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Із акту узгоджувальної комісії від 4 червня 2006 року по встановленню межі між позивачем та ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 вбачається, що сторони облаштували спільний заїзд із виділених частин земельних ділянок, ширина якого становить 3, 48 м та яким фактично користується ОСОБА_1

З наведеного вбачається, що відповідач приймаючи оскаржувану постанову та накладаючи на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу діяв на підставі, у межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Таким чином, суди попередніх інстанцій належним чином дослідили обставини справи, їм дана правильна правова оцінка, що обґрунтовано доводами судових рішень та не спростовується доводами касаційної скарги.

Отже, враховуючи викладені обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені з дотриманням норма матеріального та процесуального права, тому підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 22 липня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2008 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.