К-4471/08-С Про стягнення суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість - 25.01.2011 Прийняття

Приватне підприємство "Торгівельний будинок "Аркада" (далі –позивач) звернулось до суду з позовом до Харківської об’єднаної державної податкової інспекції в Харківській області (далі –відповідач-1) та Відділу Державного казначейства України в Харківському районі Харківської області (далі –відповідач-2) про відшкодування з Державного бюджету України суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 2 367 774,88 грн. та суми відсотків на таку заборгованість у розмірі 85 253,08 грн.

21 вересня 2005 року позивач, у зв’язку із зарахуванням відповідачем-1 бюджетної заборгованості з ПДВ в рахунок збільшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість, дострокового погашення податкових векселів, донарахування штрафних санкцій, зменшив свої позовні вимоги до 607 147,99 грн. основної суми бюджетної заборгованості та 94 809,55 грн. відсотків, нарахованих на всю попередню суму позову.

03 жовтня 2005 року позивач подав до суду першої інстанції заяву про відмову від позову про відшкодування з Державного бюджету України суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 607 147,99 грн. та суми відсотків на таку заборгованість в розмірі 94 809,55 грн.

Судом першої інстанції відмовлено у задоволенні зазначеної заяви.

Постановою Господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2005 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2008 року, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі ПП "ТБ "Аркада", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2005 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2008 року, прийняти відмову позивача від позову та закрити провадження у справі.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач-1 просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення –без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем надано до Харківської ОДПІ у Харківській області податкові декларації з податку на додану вартість з розрахунками експортного відшкодування, за даними яких позивач за період лютий, квітень, травень, липень –грудень 2004 року має від’ємне значення з податку на додану вартість.

19 липня 2005 року слідчим відділом податкової міліції ДПА у Харківській області порушено кримінальну справу №16050060 по факту навмисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах директором ПП "ТБ "Аркада"ОСОБА_5

22 липня 2005 року за фактичним місцем розташування позивача було проведено обшук, в результаті якого виявлено печатки та штампи підприємств - контрагентів позивача (ПП "Аксіома плюс", ТОВ "Золота нива"та ін.), а також чисті аркуші паперу з відтисками печаток інших контрагентів позивача, які зареєстровані в різних містах України та не подають звітність до органів державної податкової служби.

Під час проведення відповідачем-1 зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника встановлено, що основним постачальником товару на адресу позивача, який в подальшому було експортовано по першому ланцюгу є ПП "Аксіома плюс", яке не є виробником поставленого товару, а постачальниками ПП "Аксіома плюс були ТОВ "БМС "Трейдінг Груп", ТОВ "Долоніт", ТОВ "Енергія Центроторг", ТОВ "Авенір Плюс", ТОВ "Оргеліт", які зареєстровані в м. Києві та до ДПІ за місцем реєстрації не звітують, або звітують з нульовими показниками. Безпосередньо ПП "Аксіома плюс"за вказані позивачем податкові періоди, в які він придбавав товар для експорту, фактично сплачено ПДВ до бюджету в розмірі 1 386,00 грн.

Крім того, судами встановлено, що позивач мав взаємовідносини та підтвердив сплачені суми ПДВ по розрахунках з ТОВ "Золота Нива". Проте, фактична сплата сум ПДВ до бюджету не відбувалась, оскільки відповідно до наданих документів ТОВ "Золота Нива"є платником фіксованого сільськогосподарського податку та сільськогосподарським підприємством в розумінні статті 2 Закону України від 17 грудня 1998 року № 320-XIV "Про фіксований сільськогосподарський податок", чинного на час виникнення спірних правовідносин, тому знаходиться на пільговому оподаткуванні та відображає ПДВ в спеціальній декларації №2 без сплати його до бюджету.

У зв’язку з викладеним вище, судами зроблено висновок про відсутність надмірної сплати ПДВ до бюджету, а отже –права позивача на бюджетне відшкодування.

Відмовляючи в прийнятті відмови від позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що підставою для відмови позивача від позову слугувало самостійне зарахування відповідачем-1 після скасування постанови про порушення кримінальної справи, бюджетного відшкодування з податку на додану вартість позивачу в розмірі 1 214 905,00 грн. в рахунок дострокового погашення податкових векселів, а в розмірі 23 400,44 грн. в рахунок погашення штрафних санкцій, донарахованих згідно акту перевірки.

А тому відмова позивача від позову обумовлена не відмовою від позовних вимог, а фактичним отриманням бюджетного відшкодування і втратою процесуального інтересу до адміністративного спору у зв’язку з отриманням бажаного результату в спірних правовідносинах.

Прийняття за таких умов відмови позивача від позову спричинить порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави, оскільки всупереч положень Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі – Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ) та без наявних для того підстав позивач отримує з Державного бюджету України бюджетне відшкодування ПДВ, на яке він відповідно до Закону № 168/97-ВР (168/97-ВР) не має права.

З наведеною позицією судів попередніх інстанцій погодитися не можна, виходячи з такого.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (168/97-ВР) .

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону № 168/97-ВР платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.

Зазначений розрахунок подається разом із такими документами: а) митною декларацією, яка підтверджує факт вивезення (експортування) товарів за межі митної території України, відповідно до митного законодавства, або актом (іншим документом), який засвідчує передання права власності на роботи (послуги), призначені для їх споживання за межами митної території України; б) копіями платіжних доручень, завірених банком, про перерахування платником податку коштів на користь іншого платника податків, в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), з урахуванням податків, нарахованих на ціну такого придбання, а при вивезенні (експортуванні) товарів, попередньо ввезених (імпортованих) таким платником податку, - ввізною митною декларацією, що підтверджує факт митного оформлення товарів для їх вільного використання на митній території України.

Як встановлено судами, позивачем надано документи, що підтверджують правомірність віднесення відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та заявлення цієї суми до бюджетного відшкодування.

В свою чергу, право платника на відшкодування з бюджету податку на додану вартість, сплаченого постачальникам товарів (послуг) в ціні придбання, в сумі, яка перевищує суму податкових зобов’язань за відповідний звітний період, не залежить від виконання постачальниками цих товарів в ланцюгу поставок своїх податкових зобов’язань. Лише у випадках встановлення в судовому процесі факту узгодженості дій платника податків з такими постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару в ланцюгу поставок від виконання податкового обов’язку може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування.

Посилаючись на несплату постачальниками позивача сум податку на додану вартість до бюджету, суди попередніх інстанцій виходили з факту порушення кримінальної справи № 16050060 щодо директора ПП "ТБ "Аркада" ОСОБА_5 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України.

Однак, судами попередніх інстанцій не враховано, що 25 липня 2005 року зазначену постанову про порушення кримінальної справи скасовано, судові рішення по кримінальних справах, що набрали законної сили – відсутні.

Розглядаючи справу та дані досудового слідства, суди попередніх інстанцій прийняли до уваги та вдалися до аналізу і оцінки матеріалів досудового слідства з кримінальної справи №16050060, що є порушенням частини 3 статті 70 КАС України.

При цьому суди залишили поза увагою той факт, що постанова про порушення кримінальної справи не є підставою для звільнення від доказування, перелік яких міститься у статті 72 КАС України.

Згідно з частиною 3 статті 72 КАС України підставою для звільнення від доказування є лише вирок суду у кримінальній справі, який набрав законної сили та є обов’язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Відповідно до частини 4 статті 112 КАС України суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Позивач відмовився від позову та просив суд закрити провадження у справі у зв'язку з добровільним частковим погашенням Харківською ОДПІ в Харківській області бюджетної заборгованості з податку на додану вартість. Разом з тим, сума бюджетної заборгованості з ПДВ в розмірі 607 147,99 грн. та сума відсотків на таку заборгованість в розмірі 94 809,55 грн. на момент подання позивачем заяви про відмову від позову залишилася невідшкодованою.

В свою чергу, відмова від позову є диспозитивним правом позивача, передбачене статтею 51 КАС України, яке включає одночасно як відмову від суб’єктивних матеріальних прав, так і прагнення до ліквідації процесу по даному публічно-правовому спору.

З огляду на викладене колегія суддів не вбачає у відмові позивача від позову в даному спорі порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави та відхиляє доводи відповідача-1 щодо порушення інтересів держави при заявленні позову про стягнення суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та суми відсотків на таку заборгованість, оскільки відповідачем-1 не проводилась перевірка щодо підтвердження правомірності формування позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та не приймалося податкове повідомлення-рішення про зменшення зазначеної суми, а також не надано доказів щодо порушення порядку ведення позивачем податкового обліку та формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до частини 1 статті 219 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення касаційного розгляду.

Відмова від адміністративного позову означає, що позивач не підтримує своїх вимог до відповідача і бажає зняти їх з розгляду суду, що спричиняє закриття провадження в адміністративній справі.

Керуючись статтями 219, 220, 221, 223, 228, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Торгівельний будинок "Аркада"

задовольнити.

Постанову Господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2005 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2008 року скасувати.

Прийняти відмову позивача від позову.

Провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .