Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Горбатюка С.А.,

Мироненка О.А.,

Мороз Л.Л.,

Смоковича М.І.,

Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку попереднього

розгляду касаційну скаргу

ОСОБА_6 на

постанову Алуштинського міського суду Автономної Республіки

Крим

від 14 липня 2008 року та ухвалу Севастопольського

апеляційного адміністративного суду

від 02 лютого 2009 року у справі за позовом

ОСОБА_6 до Алуштинського міського центру зайнятості про

зобов’язання вчинити певні дії, -

ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Алуштинського міського центру зайнятості про зобов’язання вчинити певні дії.

Постановою Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим

від 14 липня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2009 року постанову Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 липня 2008 року залишено без зміни.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями, ОСОБА_6 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та постановити нове – про задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що 02.10.2006 ОСОБА_6 звільнений з посади начальника юридичного відділу управління Пенсійного Фонду України в м. Алушта за власним бажанням з а статтею 38 Кодексу законів про працю України.

У лютому-березні 2007 Алуштинським центром зайнятості позивачу була виплачена одноразова грошова допомога як безробітному для організації підприємницької діяльності. При цьому розмір грошової допомоги було зменшено на суму допомоги за 90 календарних днів на 4240,63 грн. з підстав, звільнення позивача з попереднього місця роботи за власним бажанням.

Вподальшому, вважаючи, що одноразова грошова допомога йому виплачена не в повному розмірі, позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом про зобов'язання відповідача дорахувати та виплатити йому 4240 грн.

Пунктом 3 статті 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, призначається відповідно до частин першої та другої цієї статті, і її виплата починається з 91-го календарного дня.

Відповідно до пункту 6 вищезазначеної статті порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду.

Згідно з вимогами пункту 7.2 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307 (z0915-00) , одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності здійснюється у розмірі річної суми допомоги по безробіттю, визначеної конкретному безробітному. При цьому одноразова виплата безробітним допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності здійснюється центрами зайнятості в межах коштів, передбачених для цього бюджетом Фонду.

Таким чином, що стосується розміру одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації позивачем підприємницької діяльності, як особою, що звільнилась з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, то суди обґрунтовано визнали, що її розрахунок необхідно проводити з розміру, встановленого статтею 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", оскільки іншого розміру такої допомоги по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, законодавством, в тому числі, і вищезазначеним Порядком (z0915-00) , - не передбачено.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які при постановленні рішень виходили з того, що оскільки позивач звільнився за власним бажанням без поважних причин, то зменшення йому грошової допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності зроблено відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (1533-14) , тобто, дії Алуштинського міського центру зайнятості - є правомірними, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позову та зобов'язання відповідача виплатити позивачу відповідні кошти у заявленому в позову розмірі.

Висновок судів ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішеннях судів попередніх інстанцій.

Постановлені у справі рішення є законними і обґрунтованими, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Постанову Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 липня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Алуштинського міського центру зайнятості про зобов’язання вчинити певні дії –залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.