Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бим М.Є. (доповідач), Гончар Л.Я., Гордійчук М.П., Конюшка К.В.,

Харченка В.В.

розглянувши у порядку попереднього розгляду адміністративну справу за касаційними скаргами Заступника прокурора Запорізької області та Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Запорізької області від 10 серпня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2009 року у справі №14/239/07-АП за позовом Заступника прокурора м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відкритого акціонерного товариства "Гідросила Мелітопольський завод тракторних гідроагрегатів"про стягнення штрафних санкцій, -

У червні 2007 року Заступник прокурора м. Запоріжжя звернувся до суду в інтересах держави в особі Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відкритого акціонерного товариства "Мелітопольський завод тракторних гідроагрегатів", яке з квітня 2008 року має назву Відкрите акціонерне товариство "Гідросила МЗТГ", про стягнення штрафних санкцій у розмірі 101624 грн. 40 коп. за незайняті інвалідами робочі місця.

Постановою господарського суду Запорізької області від 10 серпня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2009 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційних скаргах Заступник прокурора Запорізької області та Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просять скасувати зазначені судові рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В запереченнях на касаційні скарги відповідач просить залишити касаційні скарги без задоволення, а судові рішення –без змін.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційних скарг та заперечень на них, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

ВАТ "Гідросила МЗТГ"є юридичною особою та відноситься до підприємств, яким, відповідно до ст. 19 Закону №875-ХІІ встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ст. 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ст. 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

ВАТ "Гідросила МЗТГ"було подано до Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві відповідача у 2006 році склала 1396 осіб. Відповідно до нормативу, передбаченого ст. 19 Закону №875-ХІІ, у відповідача мали бути працевлаштовані інваліди в кількості 56 осіб. Фактично, на підприємстві відповідача у 2006 році, були працевлаштовані інваліди у кількості 47 осіб. Однак середньооблікова чисельність інвалідів склала __ осіб.

Як вбачається із матеріалів справи та підтверджується наданими до справи матеріалами, відповідачем вживались залежні від нього заходи для недопущення господарського правопорушення щодо працевлаштування інвалідів, а саме: відповідач визначив види дільниць, де можливо використовувати працю інвалідів (розпорядження №223р. від 19.12.2005р.); розробив і затвердив інструкції про робочі місця інваліді (розпорядження №223 від 19.12.2005р.); створив за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів проведено атестацію цих робочих місць (акт від 03.01.2006р. та 17.07.2006р.); інформував інвалідів через ЗМІ про наявність вакансій на підприємстві (витяги з газет залучені в матеріали справи); інформував державну службу зайнятості (звіти Форми №3-ПН) та місцеві органи соціального захисту населення про наявність вільних робочих місць.

Крім того, матеріали справи містять листування відповідача з місцевими органами соціального захисту населення. З інформації таких органів вбачається, що можливість надання допомоги у працевлаштуванні інвалідів відсутня, інваліди для працевлаштування на ВАТ "Гідросила МЗТГ"не направлялися. З інформації мелітопольського міського центру зайнятості вбачається, що протягом 2006 року направлялися особи для працевлаштування на підприємстві, працевлаштовано 2 особи.

Загальні принципи відповідальності за правопорушення визначені у ГК України (436-15) , відповідно до ч. 1 ст. 218 якого, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою названої статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, оскільки відповідач довів факт відсутності вини та неможливість уникнення правопорушення з незалежних від нього причин, тому суди дійшли правильного висновку про те, що дані обставини виключають можливість притягнення його до відповідальності.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційні скарги Заступника прокурора Запорізької області та Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відхилити, а постанову господарського суду Запорізької області від 10 серпня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2009 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.