Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2009 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 2847 про стягнення щомісячної надбавки за безперервну військову службу,

У березні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про визнання дій відповідача неправомірними та стягнення надбавки за безперервну службу. Зазначив, що з 05 серпня 1993 року по 11 жовтня 2006 року проходив службу у Військової частини А 2847. Вказував на те, що строк його безперервної служби давав йому право на отримання надбавки відповідно до Указу Президента України від 05 травня 2003 року № 389/2003 "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" (389/2003) в розмірі 10 % протягом травня-серпня 2003 року, а з серпня 2003 року в розмірі 30 %. Проте, вказана надбавка виплачувалась позивачу не в повному обсязі. Посилаючись на відмову відповідачів виплатити вказану надбавку, позивач просив стягнути з відповідачів на його користь різницю невиплачених сум та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати.

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 21 квітня 2008 року позов задоволено. Стягнуто з Військової частини А 2847 на користь ОСОБА_1 5030,10 грн щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2009 року скасовано постанову Сихівського районного суду м. Львова від 21 квітня 2008 року та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі позивач порушує питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, Указу Президента України від 05 травня 2003 року № 389/2003 "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" (389/2003) (далі –Указ № 389/2003).

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції –без змін.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Збройних Силах України з 05 серпня 1993 року по 11 жовтня 2006 року. Безперервна служба у Збройних Силах України складала понад 5 років протягом 01 травня 2003 року по 01 серпня 2003 року, а з 01 серпня 2003 року понад 10 років, у зв’язку з чим мав право на отримання надбавки за безперервну службу згідно з Указом № 389/2003 (389/2003) в розмірі до 10 %, а з 01 серпня 2003 року в розмірі до 30 % щомісячного грошового забезпечення.

Зазначена надбавка виплачувалася позивачу в розмірі, встановленому письмовими розпорядженнями Міністра оборони України.

Відповідно до Указу № 389/2003 (389/2003) саме Міністру оборони України, Міністру внутрішніх справ України, Голові Державної прикордонної служби України та Начальнику Управління державної охорони України надано право встановлювати військовослужбовцям відповідно Збройних Сил України, внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління Державної охорони України, які мають високі результати у службовій діяльності, щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, внутрішніх військах, у Державній прикордонній службі та Управління Державної охорони України у відсотках до грошового забезпечення, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років - до 10 %, понад 10 років - до 30 %, понад 15 років - до 50 %, понад 20 років - до 70 %, понад 25 років - до 90 %.

Пунктом 2 частини першої Указу № 389/2003 (389/2003) встановлено, що порядок та умови виплати зазначених надбавок визначаються Міністром оборони України. Виплата надбавок здійснюється з 01 травня 2003 року за рахунок коштів, передбачених в Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України.

На реалізацію положень Указу № 389/2003 (389/2003) , Міністр оборони України 26 травня 2003 року видав наказ № 149 (z0411-03) "Про затвердження Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України".

Згідно підпункту 1.2 пункту 1 зазначеної Інструкції (z0411-03) розмір надбавки визначається у відсотках до місячного грошового забезпечення, до складу якого включаються суми окладу грошового утримання (оклад за військове звання, посадовий оклад за основною або тимчасово виконуваною посадою), щомісячні надбавки, доплати, премія (підпункт 2.1 пункту 2), а її виплата здійснюється в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисах військових частин, військових навчальних закладів, організацій, установ (підпункт 2.4 пункту 2).

Тобто законодавством визначено лише граничні розміри надбавок без обумовлення мінімальної межі здійснення таких виплат та надано право визначати їх розмір Міністру оборони України з врахуванням стажу роботи військовослужбовців та наявного фонду забезпечення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, тому підстав для скасування ухваленого рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.