Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.І.,

суддів Білуги С.В.,

Загороднього А.Ф.,

Заїки М.М.,

Липського Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Артемівського районного суду м. Луганська від 06.04.2007 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.09.2007 у справі за позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради про стягнення недоплаченої щорічної одноразової допомоги,

У грудні 2006 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради про стягнення недоплаченої щорічної одноразової допомоги за 2001-2006 роки.

Постановою Артемівського районного суду м. Луганська від 06.04.2007 позов ОСОБА_4 було задоволено частково. Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради на користь ОСОБА_4 заборгованість з щорічної одноразової допомоги за 2005-2006 роки в сумі 4 297грн. В задоволенні іншої частини позову було відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.09.2007 апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради було залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Постанову Артемівського районного суду м. Луганська від 06.04.2007 скасовано. Позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради на користь ОСОБА_4 заборгованість з щорічної одноразової грошової допомоги за 2004 рік в розмірі 1 862,83грн. В іншій частині у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Артемівського районного суду м. Луганська від 06.04.2007 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.09.2007 скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком для інвалідів 2 групи та 7 мінімальних пенсій за віком для інвалідів 3 групи.

Відповідно до вимог статті 17 вищевказаного Закону фінансування витрат, пов’язаних з введенням в дію цього Закону (3551-12) , здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Частиною 4 статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"передбачено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Отже, суди, правомірно відмовили в задоволенні позовних вимоги в частині стягнення на користь ОСОБА_4 заборгованості з щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня за 2001 - 2004 роки

Посилання суду першої інстанцій, як на підставу для задоволення позову ОСОБА_4 за 2005 та 2006 роки, на Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 20-рп (v020p710-04) відносно неконституційності положень законів України про Державний бюджет на 2004 рік (1344-15) щодо встановлення розміру щорічної допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту' (3551-12) є помилковим, оскільки це рішення стосується відносин, які діяли у 2004 році.

Розміри щорічної допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) були визначені на 2005 та 2006 роки Законами України "Про Державний бюджет на 2005 рік" (2285-15) та "Про Державний бюджет на 2006 рік" (3235-15) в розмірі 270грн. щорічно, які позивачем були отримані вчасно.

Крім того, Законом України "Про Державний бюджет на 2004 рік" (1344-15) встановлено, що у 2004 році виплата щорічної разової допомоги учасникам бойових дій відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) здійснюється у розмірі 120грн. Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 20-рп/2004 (v020p710-04) визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) серед інших положення статті 44 Закону України "Про Державний бюджет на 2004 рік", яким було встановлено розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в сумі 120грн.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

На момент виникнення спірних правовідносин, а саме дату нарахування і виплату позивачу органами праці та соціального захисту населення щорічної грошової допомоги, положення Закону України "Про Державний бюджет на 2004 рік" (1344-15) були діючими, а відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Отже, отримана позивачами щорічна разова грошової допомоги до 5-го травня у 2004 в розмірі 120грн. була нарахована та виплачена управлінням праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради відповідно до діючого на той час законодавства.

З урахуванням викладеного, у судів першої та апеляційної інстанції не було законних підстав для часткового задоволення позовних вимог.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судами повно і правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права –судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Артемівського районного суду м. Луганська від 06.04.2007 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.09.2007 у справі за позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради про стягнення недоплаченої щорічної одноразової допомоги скасувати.

Ухвалити нову постанову.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради про стягнення недоплаченої щорічної одноразової допомоги відмовити.

постанова оскарженню не підлягає.