К-21694/08-С Про визнання рішення щодо відмови у перерахунку пенсії неправомірним - 20.01.2011 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим на постанову Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 28.10.2008 у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим про визнання рішення щодо відмови у перерахунку пенсії неправомірним та зобов’язання провести перерахунок пенсії, -

У листопаді 2007 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим про визнання рішення щодо відмови у перерахунку пенсії неправомірним та зобов’язання провести перерахунок пенсії.

Постановою Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 27.12.2007 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 28.10.2008 скасовано зазначену постанову суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задоволено повністю. Визнано неправомірним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим про відмову в проведенні перерахунку пенсії та зобов’язано провести призначеної ОСОБА_4 з 07.07.2007 року перерахунок пенсії відповідно до грошового атестату з урахуванням посадового окладу у розмірі 1034 грн. і надбавки за вислугу років у розмірі 465,60 грн.

У касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального права, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити у силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, не вбачає порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішення, і тому вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_4 проходив військову службу на посаді начальника лабораторії Національного центру управління та випробувань космічних засобів Національного космічного агентства України, куди був відряджений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1540 від 23.12.1996 (1540-96-п) та наказу Міністерства оборони України, із залишенням на військовій службі. Наказом заступника Міністра оборони № 100 від 01.06.2007 він був звільнений в запас, з 07.07.2007 йому була призначена військова пенсія із умовного посадового окладу у розмірі 141,00 грн., а не з суми 1034 грн., яку він отримував перед звільненням у запас.

Відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ" (2262-12) від 22.10.1993 р. та постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей"від 17.07.1992 р. № 393 (393-92-п) при обчисленні пенсій враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби, розмір яких визначається (за вибором тих, хто звернувся за пенсією) за 24 останні календарні місяці служби підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарні місяці служби підряд протягом усієї служби перед зверненням за пенсією.

Частина 1 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ" від 22.10.1993р. визначає, що пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону (2262-12) особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Як встановлено судом апеляційної інстанції, механізм реалізації вищезазначеної норми Закону (2262-12) щодо встановлення аналогічних посад відсутній. Однак, відсутність механізму визначення аналогії посад та окладів не може бути підставою для порушення права позивача на пенсію як військовослужбовця відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ" (2262-12) .

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач має право на отримання пенсії на загальних підставах передбачених законодавством для військовослужбовців, враховуючи оклад за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням, оскільки він звільнився на пенсію з Національного космічного агентства України, в якому він проходив військову службу та отримував грошове забезпечення, передбачені Положенням про проходження військової служби особами офіцерського складу.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що порушень судом апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, при вирішенні цієї справи, не допущено, правова оцінка обставин по справі дана вірно, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу підстав не має, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення, а постанову Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 28.10.2008 у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим про визнання рішення щодо відмови у перерахунку пенсії неправомірним та зобов’язання провести перерахунок пенсії –без змін.