К-36124/10-С Про визнання дій незаконними, зобов’язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди - 19.01.2011 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27 лютого 2008 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради, Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації про визнання дій незаконними, зобов’язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, -

Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27 лютого 2008 року позовні вимоги задоволено частково, визнано дії відповідачів щодо відмови позивачу в отриманні пільг та компенсацій, визначених статтями 27 та 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"–незаконними, визнано дітей учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС –позивача такими, що належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи згідно п.5 ст. 27 Закону України"Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визнано позивача таким, що має право на компенсацію за шкоду, заподіяну здоров’ю, визначену ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та стягнуто грошову допомогу на оздоровлення за 2007 рік у сумі 75,00 грн., згідно Постанови КМУ від 12.07.2005 року №562 (562-2005-п) .

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про часткове задоволення позову. Зобов’язано УПСЗН Новозаводської райради у м. Чернігові провести виплату позивачу одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік в розмірі, передбаченому ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"з розрахунку мінімальної заробітної плати, розмір якої встановлений Законом України "Про Державний бюджет на 2007 рік" (489-16) з урахуванням проведених виплат.

В касаційній скарзі, позивач просить скасувати зазначені рішення судів, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права, та постановити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що судом не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Судами встановлено, що позивач має статус учасника ліквідації аварії на ЧАКС 3 категорії.

Статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"позивачу передбачена щорічна виплата на оздоровлення в розмірі 3 мінімальних заробітних плат.

Такі виплати позивачу проводились в розмірах, встановлених постановами КМ України № 836 від 26 липня 1996 року (836-96-п) та № 562 від 12 липня 2005 (562-2005-п) року.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими актами, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що розмір щорічної грошової допомоги на оздоровлення визначається відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"і не може бути зменшений відповідно до вище зазначених постанов.

З такими висновками погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України.

З ухваленням Конституційним Судом України 09 липня 2007 року рішення № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) (справа про соціальні гарантії громадян), яким визнано неконституційним положення статті 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік"щодо зупинення на 2007 рік дії статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"ці норми втрачають чинність і не підлягають застосуванню, а тому відповідач, здійснюючи виплати у 2007 році, мав діяти відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Таким чином, апеляційний суд обґрунтовано визнав право позивача на передбачену щорічну виплату на оздоровлення відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Вимоги позивача про визнання дітей учасника ліквідації аварії на ЧАЕС такими, що належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи є також необґрунтованими, оскільки пункт 5 статті 27 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"не надає такого права для віднесення їх до категорії дітей, які постраждали від Чорнобильської катастрофи.

Також не знайшли свого підтвердження вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, оскільки матеріали справи не містять належних доказів.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції було вірно встановлені фактичні обставини справи, дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тому підстав для зміни чи скасування її не вбачається.

Доводи касаційної скарги зроблених судом висновків не спростовують.

За правилами ч.3 ст. 220-1, ч.1 ст. 224 КАС України, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу ОСОБА_6, - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради, Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації про визнання дій незаконними, зобов’язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, - залишити без змін.