Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Рибченка А.О., Федорова М.О.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приазовському районі Запорізької області на постанову господарського суду Запорізької області від 05 листопада 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2009 року по справі №3/499/08-АП за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 (далі –ПП ОСОБА_1, позивач) до ДПІ у Приазовському районі Запорізької області (далі –ДПІ у Приазовському районі Запорізької області, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою господарського суду Запорізької області від 05.11.2008 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2009 року, позовні вимоги ПП ОСОБА_1 до ДПІ у Приазовському районі Запорізької області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000451702/0 від 04.07.2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (надалі –ПДВ) за березень 2008 року у розмірі 70751,00грн.; з Державного бюджету України на користь ПП ОСОБА_1 стягнуто судовий збір у розмірі 3,40грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, та суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції виходили з того, що позивач є безпосереднім виробником відвантаженої продукції, а отже, посилання в акті перевірки на відсутність у позивача податкових накладних та платіжних доручень є необґрунтованим. Також, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що заявлена позивачем до відшкодування сума ПДВ була фактично ним сплачена у попередніх періодах постачальникам товарів (послуг).

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ДПІ у Приазовському районі Запорізької області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 05.11.2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2009 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.09.2009 року касаційну скаргу ДПІ у Приазовському районі Запорізької області прийнято судом до розгляду та відкрито касаційне провадження.

Перевіривши за матеріалами справи, наведені у скаргах доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі акту перевірки №452/1702/130060646 від 27.06.2008 року, складеного за результатами виїзної позапланової перевірки ПП ОСОБА_1, з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за період з червня 2006 року по березень 2008 року включно, було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000451702/0 від 04.07.2008 року про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 70751,00грн.

Зі змісту акту перевірки №452/1702/130060646 від 27.06.2008 року вбачається, що за наслідками проведеної перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.7.11 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(надалі – Закон №168/97-ВР (168/97-ВР) ), внаслідок чого позивачем було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування по декларації за березень 2008 року на 70751,00грн.

Згідно з п.1.8 ст. 1 Закон №168/97-ВР, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (168/97-ВР) .

Відповідно до п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закон №168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до п. п.7.4.4 п.7.4 ст.7 вищезазначеної норми права, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. А згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач має власне виробництво та виготовляє наконечники гнучкого шлангу. Продукція відвантажується позивачем за межі України. Операції позивача з придбання товарів (робіт, послуг) для власної господарської діяльності підтверджуються відповідними первинними документами та знайшли своє відображення в податковому обліку позивача у відповідних звітних періодах. Суми ПДВ віднесені ПП ОСОБА_1 до податкового кредиту на підставі податкових накладних, складених відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім того, судами було встановлено, що суб’єктом владних повноважень не заперечується фактична сплата позивачем сум ПДВ, заявлених до відшкодування, постачальникам товарів (послуг) у попередніх періодах.

Отже, на підставі вищевикладеного вбачаться, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що відсутність у позивача бухгалтерського обліку по зовнішньоекономічним операціям не впливає на формування його податкового кредиту та суму бюджетного відшкодування.

Щодо порушення позивачем п.п.7.7.11 п.7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР, слід зазначити, що відповідно до вищевказаної норми права, не мають права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка, зокрема, була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів; не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців.

Як вбачається з акту перевірки, позивач зареєстрована як платник ПДВ 26.05.2006 року, в той час як місяцем, за наслідками якого подана заява на бюджетне відшкодування ПДВ є березень 2008 року. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що ПП ОСОБА_1 були дотримані умови щодо заявлення суми ПДВ до бюджетного відшкодування.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, суд касаційної інстанції вважає ухвалені у справі рішення законними і обґрунтованими, а зазначену позицію відповідача помилковою. Відповідно постанова господарського суду Запорізької області від 05 листопада 2008 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2009 року скасуванню не підлягають як такі, що винесені при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приазовському районі Запорізької області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Запорізької області від 05 листопада 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 –238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

.