Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого –Смоковича М.І.,

суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради, за участю третьої особи –ОСОБА_2, про визнання незаконним акту органу місцевого самоврядування, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Виноградівського районного суду Закарпатської області від 09 липня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2008 року,

У травні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Виноградівської міської ради, за участю третьої особи –ОСОБА_2, про визнання незаконним рішення відповідача № 303 від 18 січня 2007 року.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що згідно з рішенням Виноградівської міської ради №303 від 18 січня 2007 року ОСОБА_2, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів для подальшої передачі у власність присадибної ділянки у 63/100 долях з 0,06 га по АДРЕСА_1. Оскільки, квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 розміщені в одному цілісному будинку, то відповідно розподіл прибудинкової території прямо впливає на забезпечення належного функціонування квартири позивача. Тому ОСОБА_1 подав запит до Виноградівської міської ради про надання роз’яснення щодо розміру частки ОСОБА_2. визначеної у 63/100 долях з 0,06 га, яка знаходиться у спільному подвір’ї. Відповідь на вказаний запит було надано Виноградівським міським відділом земельних ресурсів, в якому зазначалось, що порядок розподілу часток користування земельною ділянкою встановлено спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Державного комітету України у справах містобудування та архітектури, Державного комітету України по житлово-комунальному господарству, Фонду державного майна України №31/53/396 від 5 квітня 1996 року. Проте, на думку позивача, вказаний нормативно-правовий акт не регулює порядок передачі земельних ділянок у власність окремим громадянам. Крім того, третя особа не є одноосібним власником квартири АДРЕСА_2, у її власності перебуває лише 2/4 зазначеної квартири.

Просив суд визнати незаконним та скасувати пункт 1.3 рішення відповідача №303 від 18 січня 2007 року.

Постановою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 09 липня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2008 року, в задоволені позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв в межах своєї компетенції, встановленої законодавством.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради розглядаються питання про вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до положень статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на сьомій сесії Виноградівської міської ради п’ятого скликання було прийняте рішення №303 від 18 січня 2007 року "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів для подальшої передачі у власність присадибної ділянки", пунктом 1.3 якого ОСОБА_2, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів для подальшої передачі у власність присадибної ділянки у 63/100 долях з 0,06 га по АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з розміром частки, визначеної рішенням відповідача, у 63/100 долях з 0,06 га, яка знаходиться у спільному подвір’ї позивача та третьої особи, ОСОБА_1 подав запит до Виноградівської міської ради про надання йому роз’яснення.

Листом від 4 квітня 2007 року №175 Виноградівський міський відділ земельних ресурсів повідомив, що вказаний розмір частки земельної ділянки був визначений на підставі спільного наказу Державного комітету України по земельних ресурсах, Державного комітету України у справах містобудування та архітектури, Державного комітету України по житлово-комунальному господарству, Фонду державного майна України №31/53/396 від 5 квітня 1996 року, яким затверджено Положення про порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду.

Однак, суди попередніх інстанцій прийшли помилкового висновку, що рішення прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття даного рішення.

Згідно з пунктом 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рiшень, дiй чи бездiяльностi суб’єктiв владних повноважень адмiнiстративнi суди перевiряють, чи прийнятi (вчиненi) вони: 1) на пiдставi, у межах повноважень та у спосiб, що передбаченi Конституцiєю та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усiх обставин, що мають значення для прийняття рiшення (вчинення дiї); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовiсно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рiвностi перед законом, запобiгаючи несправедливiй дискримiнацiї; 8) пропорцiйно, зокрема з дотриманням необхiдного балансу мiж будь-якими несприятливими наслiдками для прав, свобод та iнтересiв особи i цiлями, на досягнення яких спрямоване це рiшення (дiя); 9) з урахуванням права особи на участь у процесi прийняття рiшення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На виконання Указу Президента України від 1 червня 2005 року N 901 "Про деякі заходи щодо забезпечення здійснення державної регуляторної політики" (901/2005) наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Фонду державного майна України №383/13/3161 від 13 грудня 2005 року (z1587-05) визнано таким, що втратив чинність, наказ Державного комітету України по земельних ресурсах, Державного комітету України по житлово-комунальному господарству, Державного комітету України у справах містобудування і архітектури та Фонду державного майна України від 5 квітня 1996 року N31/30/53/396.

Тобто, суд першої інстанції, а з ним погодився і суд апеляційної інстанції, постановляючи судове рішення не врахував того, що наказ від 5 квітня 1996 року N31/30/53/396, на підставі якого рішенням Виноградівської міської ради №303 від 18 січня 2007 року було встановлено розмір частки земельної ділянки прибудинкової території, на момент винесення вказаного рішення був скасований наказом №383/13/3161 від 13 грудня 2005 року (z1587-05) .

З наведеного випливає, що судам для прийняття судових рішень потрібно було врахувати всі обставини, що мають значення для справи, однак, судами цього зроблено не було.

З огляду на те, що зазначені обставини мають суттєве значення для визначення законності та обґрунтованості дій відповідача, рішення судів першої та другої інстанцій підлягають скасуванню.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати обставини у справі та давати їм оцінку, справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Виноградівського районного суду Закарпатської області від 09 липня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2008 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.