Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.І.,

суддів Білуги С.В.,

Загороднього А.Ф.,

Заїки М.М.,

Липського Д.В.,

та секретаря Міненка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Житомирської області від 19.02.2007 у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ємільчинському районі Житомирської області про виплату заборгованості по пенсії та стягнення моральної шкоди, -

У жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Ємільчинському районі Житомирської області про виплату заборгованості по пенсії та стягнення моральної шкоди.

Постановою Ємільчинського районного суду Житомирської області від 27.12.2006 позов ОСОБА_1 було задоволено. Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Ємільчинському районі Житомирської області щодо зменшення пенсії ОСОБА_1 неправомірними. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Ємільчинському районі Житомирської області виплачувати пенсію ОСОБА_1, починаючи з 01.10.2006 в розмірі 3 626грн., щомісячно. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Ємільчинському районі Житомирської області негайно виплатити ОСОБА_1 недовиплачену пенсію за жовтень 2006 в розмірі 1 874,4грн. Стягнуто з управління Пенсійного фонду України в Ємільчинському районі Житомирської області на користь ОСОБА_1 2 000грн. відшкодування завданої моральної шкоди.

Постановою апеляційного суду Житомирської області від 19.02.2007 апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ємільчинському районі Житомирської області було задоволено. Постанову Ємільчинського районного суду Житомирської області від 27.12.2006 скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_1 –відмовлено.

ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову апеляційного суду Житомирської області від 19.02.2007 скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що з 2003 року ОСОБА_1 отримує пенсію, як державний службовець. Перед виходом на пенсію, останні 10 років працював суддею Ємільчинського районного суду. 14.04.2006 управлінням Державної судової адміністрації в Житомирській області позивачу було видано довідку № 02-796/06, згідно якої заробітна плата по посаді судді Ємільчинського районного суду для обчислення пенсії становить 3 941грн. Управлінням Пенсійного фонду України в Ємільчинському районі з травня 2006 року було перераховано ОСОБА_1 пенсію, розмір якої став 3 626,39грн., та яку він отримував до вересня 2006 року. Зменшуючи розмір пенсії ОСОБА_1, органи Пенсійного фонду України посилалися на пункт 5 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці суддів"від 03.09.2005 № 865 (865-2005-п) , згідно якого вказана постанова не набрала законної сили.

Відповідно до частини 4 статті 43 Закону України "Про статус суддів"(в редакція, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) судді, який вийшов у відставку, при наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу".

Згідно частини 1 статті 37-1 Закону України "Про державну службу"у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом (3723-12) відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії"від 31.05.2000 № 865 (865-2000-п) встановлено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 р. N 432-IV "Про внесення змін до Закону України "Про державну службу" (432-15) заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України "Про державну службу" (3723-12) , визначається пенсіонерам на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

Враховуючи вищенаведене законодавство та беручи до уваги, що позивач, хоча і працював останні 10 років суддею, але отримує пенсію державного службовця, у органів Пенсійного фонду України не було законних підстав для зменшення перерахованої пенсії ОСОБА_1

Посилання відповідача на пункт 5 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці суддів"від 03.09.2005 № 865 (865-2005-п) , згідно якого вказана постанова не набрала законної сили, є безпідставним, оскільки розмір заробітної плати судді по посаді, яку займав позивач, для перерахунок пенсії ОСОБА_1 було здійснено на підставі довідки управління Державної судової адміністрації у Житомирській області від 14.04.2006 № 02-796/06, яка не визнана незаконною та не скасована.

Оскільки відповідно до пункту 1 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанови суду про присудження виплат пенсій у межах сум стягнення за один місяць виконуються негайно, суд першої інстанції правомірно зобов’язав відповідача негайно виплатити на користь ОСОБА_1 невиплачену пенсію за жовтень 2006 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відшкодування на користь ОСОБА_1 завданої моральної шкоди, оскільки пенсія для позивача є основним та єдиним джерелом і засобом існування, він сплачує кредит в банку, є людиною похилого віку і будь-які хвилювання негативно впливають на стан здоров’я та самопочуття.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалене відповідно до закону і скасовано помилково, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду апеляційної інстанції слід скасувати. Рішення суду першої інстанції необхідно залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову апеляційного суду Житомирської області від 19.02.2007 - скасувати.

Постанову Ємільчинського районного суду Житомирської області від 27.12.2006 у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ємільчинському районі Житомирської області про виплату заборгованості по пенсії та стягнення моральної шкоди залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.