К-9097/08-С Про визнання правочину недійсним та стягнення коштів - 18.01.2011 Прийняття

Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва (ДПІ у Оболонському районі м. Києва, позивач) звернулась з позовом про визнання недійсним правочину, укладеного між Приватним підприємством "Катекс"(далі –ПП "Катекс", відповідач-1) та Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_5 (далі –СПД-ФО ОСОБА_5, відповідач-2) шляхом обміну документами (видаткова накладна № 98 від 02 лютого 2004 року, податкова накладна № 98 від 02 лютого 2004 року), на підставі частини 1 статті 207 Господарського кодексу України (далі – ГК України (436-15) ) із застосуванням наслідків, передбачених статтею 208 ГК України. Зокрема, позивач просив зобов’язати ПП "Катекс"повернути СПД-ФО ОСОБА_5 кошти, отримані за правочином у сумі 6 363,00 грн., та стягнути з СПД-ФО ОСОБА_5 в доход держави вартість товару, отриманого за угодою згідно видаткової накладної № 98 від 02 лютого 2004 року на загальну суму 6 363,00 грн.

Постановою Господарського суду м. Києва від 18 квітня 2007 року позов задоволено частково. Визнано недійсним правочин, укладений шляхом обміну документами (видаткова накладна № 98 від 02 лютого 2004 року, податкова накладна № 98 від 02 лютого 2004 року) між ПП "Катекс"та СПД-ФО ОСОБА_5 У решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його до Київського апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2008 року апеляційну скаргу ДПІ у Оболонському районі м. Києва задоволено частково. Постанову Господарського суду м. Києва від 18 квітня 2007 року в частині задоволення позовних вимог про визнання правочину недійсним скасовано із закриттям провадження у справі в зазначеній частині. В решті постанову Господарського суду м. Києва від 18 квітня 2007 року залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2008 року повністю, постанову Господарського суду м. Києва від 18 квітня 2007 року в частині відмови у застосуванні наслідків статті 208 ГК України та застосувати до ПП "Катекс"та СПД-ФО ОСОБА_5 наслідки, передбачені частиною 1 статті 208 ГК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що 02 лютого 2004 року між ПП "Катекс"та СПД-ФО ОСОБА_5 укладено правочин, шляхом обміну документами, на виконання умов якого ПП "Катекс"реалізувало СПД-ФО ОСОБА_5 товар на загальну суму 6 363,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 1 060,50 грн. Зазначений товар реалізовано відповідачем-1 відповідно до видаткової накладної № 98 від 02 лютого 2004 року, податкової накладної № 98 від 02 лютого 2004 року та квитанції до прибуткового касового ордеру №88 від 02 лютого 2004 року.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 14 серпня 2001 року у справі №28/103 задоволено позов Державної податкової інспекції у Ленінградському районі м. Києва (далі - ДПІ у Ленінградському районі м. Києва) до ПП "Катекс", третя особа: Ленінградська районна у м. Києві державна адміністрація. Скасовано державну реєстрацію ПП "Катекс". Підставою для задоволення позову ДПІ у Ленінградському районі м. Києва стали встановлені судом обставини щодо неподання з травня 2000 року до органів державної податкової служби звітів про фінансово-господарську діяльність підприємства.

Згідно довідки Господарського суду м. Києва від 16 лютого 2007 року судове рішення у справі №28/103 набрало законної сили та у встановленому чинним законодавством України порядку не оскаржувалось.

22 серпня 2002 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва анульовано свідоцтво про реєстрацію ПП "Катекс"як платника податку на додану вартість № 3631496 від 04 серпня 1998 року.

Закриваючи провадження в частині визнання правочину недійсним, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 208 Господарського Кодексу України (далі – ГК України (436-15) ), якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін –у разі виконання зобов’язання обома сторонами –в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а в разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, –нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК України визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. Тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов’язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

У таких випадках органи державної податкової служби на підставі пункту 11 статті 10 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні"(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вправі звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що позивачем не доведено обставини в обґрунтування позовних вимог, а саме, наміру та прямого умислу у ПП "Катекс"порушити вимоги закону, не зазначено та необґрунтовано розмір шкоди або збитків заподіяних державі шляхом ухилення від сплати податків та заподіяння їх саме укладанням спірного правочину, не доведено факт несплати податків відповідачем-2 згідно спірної угоди. До того ж, факт несплати податків однією із сторін договору не є тим правопорушенням, за вчинення якого можна застосовувати передбачені частиною 1 статті 208 ГК України санкції. Для стягнення цих санкцій необхідною умовою є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2008 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва відхилити, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .