К-26752/10-С Про визнання недійсним (нечинним) податкового повідомлення-рішення в частині заниження суми податкових зобов’язань зі збору за право використання місцевої символіки - 18.01.2011 Прийняття

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Київбудінвест"на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19.02.2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2010 року по справі №8/478 за позовом Закритого акціонерного товариства "Київбудінвест"(далі –ЗАТ "Київбудінвест", позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків (далі –СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП) про визнання недійсним (нечинним) податкового повідомлення-рішення,

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

На розгляд суду передано вимоги ЗАТ "Київбудінвест"до СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП про визнання недійсним (нечинним) податкового повідомлення-рішення №0000734230/0 від 01.10.2008 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 19.02.2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2010 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, та суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходили з того, що позивач є платником збору на право використання місцевої символіки та використовує символіку м.Києва з комерційною метою.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 04.08.2010 року звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 05.08.2010 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушеннями судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, положень Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) , Закону України "Про охорону культурної спадщини" (1805-14) , Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 року №56-93 "Про місцеві податки та збори" (56-93) , Указ Президента України від 03.10.1992 року "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" (493/92) .

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судами попередніх інстанцій податковим органом була проведена виїзна планова перевірка ЗАТ "Київбудінвест"з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 30.06.200 року, про що складено акт №523/42-30/21507855 від 24.09.2008 року.

Під час проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено ряд порушень, зокрема, - розділу II та III Положення про збір за право на використання символіки міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.02.1994р. №7 (ra0007052-94) , в частині заниження податкових зобов’язань збору за право використання місцевої символіки на суму 49338,81грн., в тому числі за І квартал 2006 року –2367,90грн., II квартал 2006 року –21049,27грн., III квартал 2006 року –25921,64грн. та п.2.1., п.2.2. розділу II, розділ III та п.6.3. розділу VI Положення про збір за право на використання символіки міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.02.1994р. №7 (ra0007052-94) (в редакції рішення від 09.03.2006р. № 149/3240 із змінами і доповненнями) в частині необчислення та несплати податкових зобов’язань збору за право використання місцевої символіки на суму 233657,44грн., в тому числі за IV квартал 2006 року на суму 21693,36грн., І квартал 2007 року –9163,24грн., II квартал 2007 року –21701,44грн., III квартал 2007 року –51229,45грн., IV квартал 2007 року –80834,41грн., І квартал 2008 року –26602,99грн., II квартал 2008 року –22432,55грн.; порушення підпункту "а"п.п.4.1.4. п.4.1. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"та п.6.2. Положення про збір за право на використання символіки міста Києва (ra0007052-94) , а саме, ЗАТ "Київбудінвест"не подані податкові розрахунки збору за право використання місцевої символіки за IV квартал 2006р., І квартал 2007р., ІІ квартал 2007р., ПІ квартал 2007р., IV квартал 2007р., І квартал 2008р., II квартал 2008р.

За наслідками проведеної перевірки СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000734230/0 від 01.10.2008 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування", встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону (1251-12) , інших законів України про оподаткування.

Статтею 2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки та збори"встановлено, що за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою. Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам’яток) видається відповідними органами місцевого самоврядування.

Отже, зазначеним Декретом (56-93) визначено, що до місцевої символіки, яка є предметом справляння місцевого збору, відносяться герб міста або іншого населеного пункту, назва чи зображення архітектурних, історичних пам'яток. При цьому, назва міста або іншого населеного пункту, якщо таке місто або такий населений пункт не віднесено до архітектурних чи історичних пам'яток, до місцевої символіки відповідно до норм вказаного Декрету (56-93) не відноситься.

Згідно ст. 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини", визначено, що список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 року №878 (878-2001-п) , затверджено список історичних несених місць України, до якого включено і м.Київ.

Разом з тим, відповідно до ст.1 вищезазначеної норми права, до архітектурних та історичних пам'яток, що складають об'єкти культурної спадщини, відносяться історичні центри, вулиці, квартали, площі, архітектурні ансамблі, залишки давнього планування та забудови, окремі архітектурні споруди, а також пов'язані з ними твори монументального, декоративного та образотворчого мистецтва, будинки, споруди їхні комплекси (ансамблі), окремі поховання та некрополі, визначні місця, пов'язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів, які є об'єктами культурної спадщини національного або місцевого значення та занесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що назва міста або іншого населеного пункту, якщо місто або населений пункт не відносяться до архітектурних чи історичних пам’яток, відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки та збори" (56-93) не належать до місцевої символіки.

Посилання в рішенні суду першої інстанції на п.3 Прикінцевих положень Закону України "Про охорону культурної спадщини" (1805-14) щодо визнання пам’ятками об’єктів включених до списку (переліку) пам’яток історії та культури не може вважатися обґрунтованим, оскільки "Київ"як місто не було включено до списку об’єкти якими визначається пам’ятки. Включення "Київ"до списку історичних місць не є тотожним поняттю історичної пам’ятки в розумінні Закону України "Про охорону культурної спадщини" (1805-14) та Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки та збори" (56-93) .

Щодо висновку судів попередніх інстанцій про зв'язок використання в комерційній діяльності слова "Київ"в назві підприємства, він зроблений без посилання на будь-які докази. Вид діяльності підприємства, комерційна діяльність, самі по собі не може підтверджувати обставини з якими законодавець пов’язує виконання обов’язку сплати збору за використання місцевої символіки.

Згідно ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Щодо посилання суду першої інстанції на копії податкових розрахунків збору за право використання місцевої символіки від 06.05.2006 року та від 07.08.2006 року, які підтверджують сплату позивачем збору за використання місцевої символіки м.Києва, слід зазначити, що сам по собі факт сплати збору не може бути свідченням підставності його застосування до позивача, як і помилка позивача при визначенні самого обов’язку.

Згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалює нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Отже, повно і правильно встановивши обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій, однак, дали їм невірну юридичну оцінку, що відповідно до ст. 229 КАС України, є підставою для скасування ухвалених по справі судових рішень з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.