К-15893/08-С Про визнання протиправним рішення щодо відмови у визнанні учасником бойових дій - 18.01.2011 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2008 у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області про визнання протиправним рішення про відмову у визнанні учасником бойових дій,

У січні 2008 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області про визнання протиправним рішення про відмову у визнанні учасником бойових дій.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.02.2008 задоволено позовні вимоги ОСОБА_5, визнано протиправним рішення Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області про відмову в наданні ОСОБА_5 статусу учасника бойових дій та зобов’язано комісію з питань розгляду матеріалів, що діє при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області визнати ОСОБА_5 учасником бойових дій і видати йому посвідчення відповідного зразку.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2008 скасовано рішення суду першої інстанції. Прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

На зазначене рішення суду апеляційної інстанції ОСОБА_5 подав касаційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, не вбачає порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішення, і тому вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_5 під час навчання у Львівській спеціальній середній школі міліції МВС СРСР в період з 21.11.1988 по 13.02.1989 та з 23.05.1989 по 06.08.1989 перебував на службі в складі окремого батальйону по охороні громадського порядку на території республік Азербайджан та Вірменії, що підтверджується виписками з наказів Львівської спеціальної середньої школи міліції МВС СРСР № 257 від 21.11.1988 та № 90 від 15.05.1989. З 22.05.19990 по 21.07.1990 позивача, як працівник Монастирського РВУ МВС України в Тернопільській області був направлений для виконання завдань по охороні громадського порядку в умовах надзвичайного стану, пов’язаного з масовими антигромадськими проявами та знаходився в особливому районі міста Баку, що підтверджується довідкою № 344 від 20.07.1990 року, виданою ГУКР МВС СРСР.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).

Відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"від 08.02.1994 року № 63 (63-94-п) переліку держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, і періодів бойових дій на їх території, республіки Закавказзя не визнаються такими державами.

Отже, оскільки не було надано належних доказів на підтвердження прийняття позивачем участі у бойових діях, чи забезпечення бойової діяльності в державах на території яких велися бойові дії і які віднесено до переліку держав, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1994 року № 63 (63-94-п) , суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання позивача –ОСОБА_5 учасником бойових дій.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що порушень судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, при вирішенні цієї справи, не допущено, а порушення норм процесуального права не може вплинути на суть прийнятого рішення, правова оцінка обставин по справі дана вірно, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу підстав не має, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2008 у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області про визнання протиправним рішення про відмову у визнанні учасником бойових дій –без змін.