Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Артемівської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.02.2009 р.

у справі № 2-а-8679/08/0570

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Артемівський завод по обробці кольорових металів"

до Артемівської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області

та Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області,

за участю Прокурора Донецької області,

про визнання бездіяльності протиправною та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,

Відкрите акціонерне товариство "Артемівський завод по обробці кольорових металів"(далі –позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Артемівської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі –відповідач) та Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області (далі –відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у сумі 1.057.143,00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20.10.2008 р. (суддя –Кошкош О.О.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2009 року (головуючий суддя –Ханова Р.Ф., судді: Старосуд М.І., Василенко Л.А.) скасовано рішення суду першої інстанції, прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність Артемівської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області в ненадані висновку на стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість Відкритому акціонерному товариству "Артемівський завод по обробці кольорових металів"з Державного бюджету України у сумі 1.057,143,00 грн., заявлених до відшкодування за липень 2005 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за липень 2005 року у сумі 1.057.143,00 грн.. Відшкодовано з Державного бюджету України на користь позивача 1.700,00 грн..

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, Артемівська об’єднана державна податкова інспекція Донецької області звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, з підстав неправильно застосування ним положень п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (далі – Закон України №168/97-ВР (168/97-ВР) ), та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Крім того, до початку судового розгляду даної справи від заступника прокурора Донецької області надійшла заява про приєднання до касаційної скарги. Відповідно до змісту якої заступник прокурора Донецької області повідомив суд про приєднання до вимог касаційної скарги відповідача на підставі ст. 217 КАС України, оскільки вважає, що розгляд даної справи стосується економічних інтересів держави.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу Артемівської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить, вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції –без змін.

Відповідно до частини першої ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами господарської діяльності у липні 2005 року позивач отримав від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту звітних податкових періодів у сумі 3.616.353,00 грн..

У жовтні 2005 року представниками відповідача було проведено позапланову тематичну документальну перевірку позивача з питань достовірності пред’явлених до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість за період з 01.07.2005 р. по 01.08.2005 р., за результатами якої 20.10.2005 р. складено акт №46/23/00195452.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення підприємством приписів пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у результаті чого безпідставно збільшено від’ємне значення чистої суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість за липень 2005 року на суму 11.424,00 грн..

Як вбачається з матеріалів справи, залишок від’ємного значення з податку на додану вартість за липень 2005 року після зменшення суми бюджетного відшкодування за результатами перевірки склав 3.604.929,00 грн., та частково був відшкодований з бюджету у сумі 2.559.210,00 грн..

Крім того, відповідно до змісту Акта звірки від 17.08.2006 р., складеним між позивачем та податковим органом, підтверджено право позивача на відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету у розмірі 1.057.143,00 грн..

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем вже було отримано заявлене бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за липень 2005 року у розмірі 1.057.143,00 грн., на підставі наказу Господарського суду Донецької області, виданого на виконання рішення Господарського суду Донецької області від 21.08.2006р., а відтак право позивача на отримання бюджетного відшкодування за той же період і у тій же сумі не може вважатися порушеним.

Суд апеляційної інстанції не погодився з такими висновками суду першої інстанції, оскільки відсутні підстави вважати, що позивач просить про повторне отримання вже відшкодованої йому суми бюджетного відшкодування за липень 2005 року у розмірі 1 057 143,00 грн., так як на виконання постанови Вищого господарського суду України від 06.03.2008 р. Господарським судом Донецької області було видано зворотній наказ про стягнення з позивача на користь Державного бюджету України бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за липень 2005 року у розмірі 1.057.143,00 грн..

Судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з наведеними доводами суду попередньої інстанції зважаючи на наступне.

Згідно п.1.8 ст. 1 Закону України №168/97-ВР бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Положеннями пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 вказаного Закону, у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.7.2 зазначеної статті, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Зважаючи на зміст наведених правових норм та враховуючи, що правильність розрахунку позивачем суми податку на додану вартість, заявленої до відшкодування з бюджету, податковим органом не заперечується, судом апеляційної інстанції цілком обґрунтовано встановлено наявність у підприємства права на таке відшкодування податку на додану вартість у сумі 1.057.143,00 грн. за липень 2005 року.

Доводи контролюючого органу, наведені у касаційній скарзі, щодо відсутності у позивача права на відшкодування податку на додану вартість за липень 2005 року мотивовано тим, що підприємством вже отримано заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1.057.143,00 грн. за липень 2005 року на підставі наказу Господарського суду Донецької області, виданого на виконання рішення Господарського суду Донецької області від 21.08.2006 р., залишеного без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.09.2006 р., у справі №31/200.

У той же час, як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, 15.04.2008 р. Господарським судом Донецької області на виконання постанови Вищого господарського суду від 06.03.2008 р., якою скасовано вказані судові рішення у справі №31/200 та припинено провадження у справі, оскільки справа не підлягала розгляду у порядку господарського судочинства, видано зворотний наказ про стягнення з позивача на користь Державного бюджету України відшкодовану йому суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2005 року у розмірі 1.057.143,00 грн..

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції, дійшов аргументованих висновків щодо відсутності повторного стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2005 року у розмірі 1.057.143,00 грн. та наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення –без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

1. Касаційну скаргу Артемівської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2009 року у справі №2-а-8679/08 (2-а-8679/08/0570 –номер справи у суді апеляційної інстанції) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.