Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бим М.Є. (доповідач), Гончар Л.Я., Гордійчук М.П., Сіроша М.В.,

Харченка В.В.

розглянувши у порядку попереднього розгляду адміністративну справу за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради Донецької області на постанову Єнакіївського міського суду Донецької області від 13 листопада 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2009 року у справі №2-а-77/08 за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради Донецької області про зобов’язання вчинити дії, -

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради Донецької області про зобов’язання виплатити допомогу на оздоровлення відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) за 2005-2007 роки.

Постановою Єнакіївського міського суду Донецької області від 13 листопада 2008 року, зміненою постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2009 року, позов задоволено частково. Зобов’язано відповідача провести позивачу виплату допомоги на оздоровлення на 2005, 2007 роки. В решті позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати зазначені судові рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено судом, позивач має статус постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є інвалідом І групи і перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Єнакієвської міської ради Донецької області, що підтверджується посвідченням.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ (796-12) ) передбачена щорічна допомога на оздоровлення учасникам 1 категорії 2 групи, постраждалі у наслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

За 2005-2007 роки Управління виплатило щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі по 120,00 грн., установлені постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) (далі - постанова №836).

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та Законами України.

Зазначеною постановою № 836 (836-96-п) усупереч Закону № 796-ХІІ (796-12) (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.

З моменту прийняття постанови № 836 (836-96-п) встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишалися незмінними на 2005 рік, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався державний бюджет.

Тому, оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ, а не постанови № 836 (836-96-п) .

Щодо виплати допомоги на оздоровлення в 2006 році, суд правильно відмовив в задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно із п. 37 ст. 77 Закону України N 3235-IV від 20.12.2005 р. "Про Державний бюджет України на 2006 рік", який до теперішнього часу не визнаний неконституційним.

Щодо виплат у 2007 році, то слід зазначити наступне.

Пунктом 1 Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , серед інших, положення пункту 30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким була зупинена дія, у том числі статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", внаслідок чого положення статті 48 підлягають застосуванню у 2007 році.

Виплата допомоги на оздоровлення була здійснена позивачу 28.11.2007, тобто після ухвалення рішення Конституційним Судом України, а тому відповідач при здійсненні таких виплат мав керуватись нормами Закону, а не постановою КМ України.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради Донецької області відхилити, а постанову Єнакіївського міського суду Донецької області від 13 листопада 2008 року, змінену постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2009 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.